9 | Адвокат Ярослав Богачук

Результати пошуку для 9

Окремі тези про те, як правильно вести дискусію, щоб не бути притягнутим до відповідальності за приниження честі, гідності й ділової репутації опонента

(винятково на правах гумору)

Дещо відійшли в минуле часи, коли суди були завалені позовами ранимих громадян, які криве слово в свою адресу сприймали болючіше, ніж удар кулаком. І йшли судом на кривдників. Якось питаю одного такого позивача:

— То, виходить, що під час сварки Микола вас лише обізвав, а Іван ще й вдарив. Так?

— Та так…

— А чому ви хочете судитесь тільки з Миколою, а Івана до відповідальності не хочете притягти?

— Ну бо Микола що? Хіба ще раз мене обматюкає, то таке. А Іван може знову по морді дати. Воно мені треба?

Потім влада зрозуміла, що треба щось робити з моральними страждальцями із ущемленими честю й гідністю. І спершу поставила нормальні такі ставки судового збору для звернення в суд. А потім у судах з’явилася категорія «оціночне судження» — це коли відповідачу достатньо було довести, що вислів чи фраза, які образили позивача аж до психічного розладу, підтвердженого лікарським заключенням — це не ствердження факту, а лише оцінка того чи іншого явища. І все: за оціночні судження не карали.

А далі позивачі зрозуміли: судді здебільшого не ймуть віри доводам про те, що сказане чи написане слово заподіяло людині такі сильні стреси і розлади здоров’я, що їх можна залікувати лише прикладанням великих сум коштів. І збагнули страждальці, що очікувана моральна шкода в мільйони гривень — це фантастика, в кращому випадку можна розраховувати на якихось 2-5 тисяч. А це не варте довготривалих судових розглядів, нервів і всього того бруду, який лився на позивача впродовж розгляду справи (особливо, якщо позивач — чиновник).

Та все ж пересічний громадянин не може стриматися, щоб інколи гострим слівцем не обізвати владу. У абсолютній більшості випадків влада керується принципом «Собака гавкає — а бюджет все одно пиляється».

Щоправда, не тоді, коли чиновника обізвали гандоном. Тоді місцевий суд може притягнути до відповідальності балакуна, навівши, зокрема, таке обґрунтування:

Відповідно до словника нецензурних слів та виразів термін «гондон» означає: 1) презерватив, 2) погана людина.
Відповідно до словника Вікіпедії «гондон» — це погана, неприємна, підла людина, мудак.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вислів «гандон» образливим словом, а тому вважає ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Але є вища справедливість та апеляційний суд, який все ж всебічно, повно, об’єктивно, та з належним дослідженням всіх матеріалів справи розібрався і встановив, що гандон — це не мудак (як помилково відзначив місцевий суд), а французький письменник:

…матеріали справи свідчать … що фразою «гандон» в контексті розмови ОСОБА_1 порівняв ОСОБА_2 з французьким письменником-фантастом «Ів Гандон», оскільки вважав, що той розказує фантастичні речі.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачаться на її користь, і оскільки переконливих доказів того, що ОСОБА_1 , сказавши слово «гандон», хотів тим самим образити ОСОБА_2 , а не згадав прізвище французького письменника-фантаста, в матеріалах справи відсутні, то всі сумніви щодо нього вирішуються на користь притягнутої особи.

Тож, як кажуть росіяни, «гандон — понятие растяжимое». І оскільки ця постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає — вона є такою, що формує правозастосовну практику. А ще — несе неабияке просвітництво, адже саме завдяки апеляційному суду народ України дізнався про французького письменника.

В контексті описаного вище неможливо не згадати про іншу особу, чиє прізвище часто буває на слуху, але мало хто знає про життєвий шлях цієї людини. Народившись в Неаполі, в сім’ї скульптора, чоловік приїхав у Петербург на початку царювання імператриці Анни Іоанівни — як музикант. Але музична кар’єра не задалася, а в подальшому наш герой погодився бути придворним блазнем. Дякуючи дотепності і кмітливості, зробив блискучу кар’єру в цій сфері (щоправда, президентом не став — певно, лише тому, що тоді форма правління була іншою і монархами народжувалися, а не обиралися). Скоро він зробився улюбленцем імператриці і незмінним її партнером під час гри в карти. Наживши багатство, він після смерті імператриці повернувся на батьківщину.

При дворі носив прізвиська «Адам», «Адамка», «Антоніо», «Антоній» і «Петрушка». Але справжнім його іменем було Петро-Мира Педрилло.

Тож якщо в суперечці ви розумієте, що вам не обійтися без алегорій і порівнянь, а ваш опонент — явно не Аристотель чи Декарт, ви можете порівняти його з іншими особистостями, життєвий шлях яких дасть змогу вам довести у суді, що ви аж ніяк не мали на увазі нічого образливого.

В деяких випадках для відведення від себе ризику бути звинуваченим доречним буде застосувати наступну стратегію. Подейкують, що після однієї військової наради маршал Жуков вийшов з кабінету Сталіна злий і промовив: «От чорт вусатий!» Начальник охорони, який це почув, відразу доповів Сталіну. Той кличе Жукова і запитує:

— Товаришу Жуков, а кого ви мали на увазі під фразою «чорт вусатий»?

— Як це — кого? Гітлера, звісно!

Сталін, звертаючись до начальника охорони:

— А ви про кого подумали?

Так що будьте обачні у висловах і до дискусій обов’язково готуйтеся: вивчайте історичні і не вельми постаті, аби вільно нарікати їх іменами тих, хто цього достойний. А у випадку, якщо вас все-таки тягнуть до суду — обирайте правильну стратегію захисту.

Маринус ван Реймерсвале

«Збирач податків», 1542 рік

Податківців (як і адвокатів) не любили і в далеку давнину.

Мабуть, це тому, що, як казав Жан Б. Кольберт (міністр фінансів Франції з 1665 року), оподаткування – це мистецтво обскубувати гусака так, щоб отримати максимум пір’я з мінімумом писку.

Про добро і смакоту

Душевної реклами пост для тих моїх фейсбучних друзів, які мешкають у Рівному.

Я рідко когось хвалю. Але часом таке буває — от приміром, як зараз.

Спершу кілька слів про невеселе. Життя буває всяке: когось пестить, а комусь посилає випробування, причому одне за іншим. Не так давно Олена після смерті її мами опинилася в скрутній ситуації: сама, з особливою дитинкою, без роботи, без заощаджень. Все, що могла робити, аби заробляти на життя — це на періодичні замовлення родичів і подруг пекти торти й ліпити вареники. З часом виробився свій кулінарний стиль — оригінальний та по-домашньому смачний. А там, де щось смачне — там я.

Тепер — про хороше. Знаєте, є така приказка: «Дай нужденному рибину — і ти нагодуєш його на день. Дай йому вудку та навчи ловити рибу — і ти нагодуєш його на все життя». Нещодавно добрі феї дали Олені вудку — допомогли оновити кухонну техніку: духовку, холодильник, міксер, блендер. Це відкрило перед Оленою нові перспективи і бажання ще більше працювати. Саме в цей час мені пощастило замовити в Олени деяку її продукцію і я відчув неабияку різницю між магазинними напівфабрикатами і тією смакотою, яку готує Олена. Мої 110 кілограмів живої плоті є вагомим і безсумнівним доказом того, що смачно поїсти я люблю, тож в питаннях «чрєвоугодія» мені вірити можна. А от фуд-стиліст з мене хреновий, тому за фотки прошу «понять і прастіть».

Найпершими мені пощастило спробувати налисники з сиром.

Шоколадні і звичайні налисники з сиром

Оленкині налисники — це майже ресторанний варіант. Адже сирок збитий аж до кремоподібного стану, консистенція і смак якого нагадують солодкий і ніжний маскарпоне. Надовго ці налисники не затримуються ні в дитячих тарілках, ні в дорослих. До того ж тісто є як звичайне, так і шоколадне.

Та все ж найбільше мені кортіло спробувати шоколадні вареники з вишнями. Моя теща дуже шанує звичайні вареники з вишнями. Але вона ніколи їх не робить. Тому якщо зять доставить вареники не прості, а шоколадні — то такий прогин зятя має шанс бути зарахованим на місяці вперед.

Шоколадні вареники з вишнями

На моє особисте переконання, це просто фірмовий шедевр Оленки. Вареники мають насичений чоколядовий смак, вишеньки без підступних кісточок, не кислі і не приторні — якраз такі, якими вони мають бути. Смакують і зі сметанкою, і з морозивом, і з кремом. Нехай простить мене теща: з першої поставки вареників їй нічого не перепало, замовляю нову.

На цьому місці вітаю тих, хто зневажливо дивився на всі ці десерти і чекав, коли мова піде про справжню, дорослу їжу. Зустрічайте: серйозні, самодостатні, повноцінні, я б сказав статевозрілі вареники, а не солодкі пустощі.

Кольорові вареники з м’ясом, картоплею, з сиром, з картоплею і сиром

Особисто я брав вареники з картоплею, з м’яском, з картоплею/грибами, сиром, картоплею/сиром. Олена робить їх в тоненькому тісті, тож вони виходять аж надто тендітні. Але якщо Ви полюбляєте товстіше тісто (а воно таки проситься для контрасту з ретельно перемеленою ніжною начинкою) — то обов’язково скажіть про це Олені наперед. Вона врахує Ваші побажання: і щодо товщини тіста, і розміру вареників, і навіть щодо кольору. Так, майстриня експерементує з кольорами: є вареники червоні, зелені, жовті, на стадії тестування інші кольори. Вони не просто прикрашають тарілку, а й неабияк привертають увагу малят. Мами оцінять, наскільки легше накормити дитину віком від 5 до 75 років кольоровим вареничком, ніж звичайним. Ага, я викладав у тарілці світлофор з вареників й анітрохи не соромлюся цього.

Але те, що Олена робить із винятковою любов’ю — це торти. Знаєте, є такі торти, які замовляють на свята — у формі машинки, хатинки, книжки? Серед них є просто дизайнерські шедеври з мастики та “пластиліну”, які привертають увагу яскравими скульптурами та незвичними формами, але майже всі вони однаково нудні на смак. Так от: ОЛЕНКИНІ ТОРТИ — ГЕТЬ НЕ ТАКІ. Їх дизайн більш класичний, хоча без прикрас у вигляді безешок-трюфелів-макарунів не обходиться.

А смак — як із забутого дитинства… Оленка не шкодує начинки, може оббігати весь ринок в пошуках «канонічної» згущонки чи сметани. Тож торт для Олени — це поезія душі.

Коротше кажучи, тепер мої нечасті візити до Рівного не обходяться без сумки-холодильника і заїзду до Олени по нову порцію смакоти. Рівненчанам, особливо тим, які мешкають неподалік вул. Гайдамацької (бувша вул. Струтинської), пощастило більше: їм не треба проїжджати 150 кілометрів туди й назад, щоб затаритися якісними яствами (ну не можу я назвати їх «напівфабрикатами»). Номер телефону Олени (096) 457-95-73. Знайте: вашого замовлення чекають і будуть вам за нього вдячні.

Я не моніторив ринок, тож допускаю, що це не найдешевша в Рівному такого роду продукція. Але це винятково тому, що вона зроблена не на автоматизованій лінії, а руками, з якісних та свіжих продуктів, ретельно й акуратно, в неабиякій чистоті, з душею і на совість. А ще — вона просто смачна. Бо для Олени це не сьогоденне питання бізнесу заради накопичення доходу. Це щоденна і постійна праця заради життя її та її доньки.

І ще одне. Якщо ви спробуєте страву і вам здасться, що щось можна вдосконалити — обов’язково повідомте про це Олені. Хоча її продукція і так достойна, та все ж Оленка весь час вчиться, експериментує, а тому буде щиро вдячна за ваші відгуки й побажання.

А рівненчанам буду вдячний за репости.

Шрифт має значення

Здавалося б: яка різниця, що за шрифт використано в документі? Та насправді є чимало факторів, на які впливає шрифт: це і легка/важка читабельність, і загальне візуальне сприйняття документа, і кількість аркушів, та навіть кількість потраченого тонеру. Але й це далеко не все, що слід враховувати при виборі шрифта.

Канадського бізнесмена звинуватили в підробці документів про власність. Обман виявили завдяки тому, що підсудний використовував в документах, нібито датованих серединою 1990-х років, шрифти, які з’явилися тільки на початку 2000-х. Про це розповідає портал Ars Technica.

Як повідомляється, мова йде про документи, в яких використовувалися шрифти Calibri і Cambria. Дані шрифти були розроблені в 2004 році, але широко не використовувалися в системі Windows до 2007 року: тоді з виходом Vista шрифт Calibri замінив стандартний Times New Roman як шрифт у Microsoft Office.

За допомогою підроблених паперів бізнесмен намагався довести, що нерухомість, яку суд повинен був вилучити для виплати боргів його збанкрутілої компанії, належить його дітям і дружині, але не йому, а тому не може бути утримана для покриття суми боргу.

Документи, які в якості доказу використовував відповідач, датувалися 1995 і 2004 роками, проте їх текст був надрукований шрифтами Calibri і Cambria – саме це і видало обман.

У результаті недбайливому підприємцю все ж доведеться заплатити $6,5 мільйона кредиторам або позбутися нерухомості. Крім того, тепер він також буде змушений відповісти перед законом за підробку документів.

Тому добре подумайте над вибором шрифта у вашому наступному документі 😉

Взято звідси

Щодо зміни розміру плати за харчування дітей у ДНЗ міста Луцька

У Луцьку останніми днями піднімається хвиля обурення, викликана рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради щодо розміру батьківської плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти. Конкретно про розмір плати йдеться в п. 3 рішення від 07.11.2018 №702-1 «Про категорії осіб, які мають право на безкоштовне харчування у закладах освіти міста» та в п. 5 рішення від 06.12.2018 №795-1 «Про грошові норми витрат та розмір батьківської плати за харчування дітей у закладах дошкільної освіти». Цими пунктами, зокрема, передбачено:

Для дітей закладів дошкільної освіти з сімей, які належать до інших територіальних громад, встановити батьківську плату у розмірі 100% від вартості за харчування на день.

Натомість з харчуванням малюків батьків із луцькою пропискою ситуація інша: 40% вартості їх харчування фінансується з міського бюджету, а решту 60% доплачують батьки (практично так, як було й раніше). Якщо говорити про конкретні цифри, то оплата харчування становитиме:

Вік дитиниДля жителів м. ЛуцькаДля жителів інших громад
До 3 років 300 грн.500 грн.
Від 3 до 7 років 360 грн. 600 грн.

Як прокоментувала начальник управління освіти Луцької міської ради Зіновія Лещенко, рішеннями виконкому визначено оплату у розмірі 100% за харчування дітей із сімей, які не проживають у Луцьку, не є платниками податків до бюджету міста Луцька.

Виходячи з такої позиції, складається враження, що ключовою є прив’язка сімей (очевидно, передусім батьків) до сплати податків у бюджет м. Луцька. Тож одразу виникає питання: а як бути із батьками, які хоч і не зареєстровані у м. Луцьку, але працюють в місті, отримують тут заробітну плату та платять податки до бюджету м. Луцька? Адже згідно з пп. 168.4.1 Податкового кодексу України, утриманий податок із доходів фізичних осіб, зараховується до бюджету відповідно до Бюджетного кодексу України. При цьому ст. 64 Бюджетного кодексу передбачає, що податок з доходів фізосіб, який сплачується податковим агентом (роботодавцем) зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцезнаходженням цього податкового агента.

Або що робити, якщо батько зареєстрований у місті і платить податки в місто, а мама зареєстрована за межами міста і не працює, чи перебуває в декретній відпустці, відтак взагалі не платить податків? Тож вжите в рішеннях виконкому поняття «сім’я, яка належать до іншої територіальної громади», дуже розмите.

Очевидно, варто звертатися за роз’ясненнями до виконкому, аби він уточнив вжитий ним же термін.

Крім того, багато хто вважає такі нововведення антиконституційними та дискримінаційними. Адже ст. 24 Конституції України говорить: громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками … місця проживання, … або іншими ознаками.

Для України ця ситуація не нова. Приміром, у Тернополі подібні обставини мали місце понад рік тому. Рішення Тернопільської міської ради було оскаржене до суду, який скасував рішення, визнавши його дискримінаційним. Щоправда, апеляційна інстанція скасувала постанову місцевого суду, зробивши висновок про те, що харчування дітей в дошкільних навчальних закладах не є частиною права на освіту. На мою думку, дещо сумнівний висновок, адже ст. 35 Закону України «Про дошкільну освіту» носить досить однозначну назву: «Організація харчування дітей у закладі дошкільної освіти». Тож говорити про те, що харчування в садочку не є частиною права на освіту дещо передчасно. Відтак остаточну крапку має поставити касаційна інстанція, на розгляді якої перебуває судова справа.

В цілому, ситуація неоднозначна. Як і з колишнім рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24.01.2016 № 23-1 «Про затвердження мікрорайонів закладів загальної середньої освіти та ведення обліку дітей шкільного віку та учнів». У ньому також встановлено, що школа, в яку піде дитина, прямо залежить від місця реєстрації. І хоча рішення прийняте хоч і на виконання норм ст. 66 Закону «Про освіту», але що, якщо ці норми неконституційні?

Що ж робити?

Варіантів чимало. Найпростіший — шукати можливість зареєструвати сім’ю в Луцьку. Якщо ж це неможливо, але члени вашої сім’ї, попри прописку, офіційно працюють в Луцьку — треба доводити, що рішення виконкому вас не стосується, оскільки ви є платниками податку до місцевого бюджету.

А якщо ж ваша сім’я і не зареєстрована в Луцьку, і не працює тут — то можна пробувати оскаржувати до суду обидва рішення виконкому, вказуючи на їх неконституційний та дискримінаційний характер. При вдалому збігові обставин не виключено, що суд до завершення розгляду справи зупинить дію рішень виконкому. А поки розгляд справи завершиться — хто зна, може, ваша дитина до тих пір і в школу піде!

Хоча розмір батьківської плати за харчування не є надмірним. Тож не виключено, що абсолютна більшість батьків погодиться із новими «тарифами», не бажаючи тратити кошти на судові витрати. Але є два лайфхаки:

  • Судові витрати, зокрема, на правову допомогу, можна істотно зменшити, якщо об’єднатися кільком сім’ям.
  • Якщо є бажання відстоювати свої інтереси та можливість об’єднатися — варто це робити вже. Адже чудеса трапляються не лише на новий рік. А й перед виборами.

Ярослав Богачук, адвокат

Про якість документів

Адвокат – це той, хто напише документ на 10000 слів і назве його “стислим”

Одні практикуючі адвокати є прихильниками гіперлаконічності процесуальних документів. Інші ж навпаки: знаючи, що в кожній інстанції суд може в чомусь засумніватися (а яке ваше право порушене? А чи відповідає обраний вами спосіб захисту права нормам ЦК? А ви точно правильно обрали юрисдикцію?) намагаються передбачити це все і заздалегідь вписати в процесуальний документ. Ще хтось для серйозності нашпигує заяву безліччю статей законодавства, які, можливо, й далекі від ситуації – але однозначно мають справити враження на клієнта. У кожного свої підходи. Лаконічність, кажуть деякі адвокати, хоч і сестра таланту, але мачуха гонорару.

Особисто я давно працюю над виробленням зручного, і, сподіваюся, зрозумілого епістолярно-юридичного стилю та візуального оформлення матеріалів, які готую клієнтам чи подаю до суду. Тож цікавить все, що стосується даної теми. Свого часу кілька корисних порад знайшов у книзі “Пиши, скорочуй”, однак юридична стилістика має свої нюанси.

А нещодавно натрапив на авторський блог адвоката Станіслава Кунянського “Право без води і бруду”. Надзвичайно вдалі рекомендації практикуючого адвоката, які місцями йдуть врозріз із устояними шаблонами – але однозначно в ногу з часом і вимогами сьогодення. Дещо вже застосовую у своїй діяльності.

Рекомендую колегам до прочитання.

Гумор про юристів

— Мені адвокат Петренко, казав, що Ви теж адвокат. Це правда?
— Так.
— А скажіть щось по-адвокатськи?
— Ой, ну та який там Петренко адвокат!

Танцюй так, ніби ніхто не бачить.
Співай так, ніби ніхто не чує.
Пиши позов так, ніби суд його читатиме.

Душі папи римського і відомого адвоката з’являються перед воротами раю. Раптом з воріт вилітає натовп ангелів, архангелів, святих, херувимів і т. д. Вони летять назустріч адвокату, радісно вітають його, піднімають на руки і несуть в рай. На папу римського ніхто не звертає уваги, чим він дуже засмучений. Святий Петро звертається до нього:
— Не журися, любий! Просто пап у нас тут кілька десятків, а адвокати до нас потрапляють виключно рідко!

Одного разу відомий адвокат проїздив на своєму лімузині по бідному району міста. Він побачив, як на лужку біля одного запущеного будинку рачки стоїть чоловік і жує траву. Адвокат наказав водієві зупинитися, вийшов з машини і запитав чоловіка:
— Чому ти їси траву?
Той відповів:
— Я такий бідний, що не можу дозволити купити собі їжі.
Тоді адвокат сказав йому:
— Поїхали до мене додому, бідолаха!
— Але у мене дружина і троє дітей!
— Нічого, бери їх з собою!
Уся сім’я сіла в машину і вони поїхали до будинку адвоката. Незабаром вони під’їхали до розкішної садиби з величезним лужком.
— Спасибі вам, що ви узяли нас до себе! — розплакавшись, сказав чоловік.
— Не варто вдячності, — з посмішкою відповів адвокат. — Вам тут дуже сподобається — трава цього року виросла на півметра!

Огромный байкер, явно не в духе, заходит в бар и орет:
— Все юристы мудаки!
Один мужик подходит к нему и говорит:
— Бери свои слова обратно!
— С чего бы это? Ты что — юрист?
— Нет, я — мудак!

Старый вампир обучает молодого вампиренка ремеслу:
— Видишь девушку, бросаешься ей на шею, кусаешь, сосешь.
Вампиренок следует инструкции — бросок, укус, начинает сосать кровь.
Сосет, сосет и вдруг папаша кладет ему руку на плечо и говорит:
— Хватит сосать, сынок.
— Но папа, почему мы не высосем всю кровь?
— Как же тебе не стыдно, сынок, мы — вампиры, мы — не адвокаты!

Клиент, которому показалось, что полученный им счет за юридические услуги завышен, попросил своего адвоката детализировать представленный отчет.
Адвокат подробно описал проделанную работу: «Шел по улице и заметил Вас на противоположной стороне. Дошел до перекрестка, чтобы перейти на Вашу сторону и догнать Вас. Догнал Вас и тут заметил, что это были не Вы. Итого: 50 долларов».

Гражданское право и апельсин
Профессор по гражданскому праву спрашивает одного из своих лучших студентов:
— Если вы хотите дать кому-либо апельсин, что вы скажете?
— Возьми, пожалуйста, апельсин.
Профессор нахмурился:
— Нет, нет! Скажите как настоящий юрист!
Тогда студент бодро ответил:
— Настоящим, я передаю вам целый и неделимый, принадлежащий мне на праве собственности, свободный от претензий третьих лиц, апельсин со всеми его принадлежностями, включая корку, мякоть, сок и косточки, а вы приобретаете все права на вышеуказанный апельсин, включая право кусать, резать, чистить и есть его, как с коркой, так и без таковой, по своему полному усмотрению.

Молодой, рвущийся в бой, адвокат только что открыл свой первый офис. Он обставил его дорогой массивной мебелью из дуба, развесил целую коллекцию афиш по искусству, разные безделушки из кожи — все это для того, чтобы произвести впечатление на любого потенциального клиента, который войдет в дверь. Он поместил рекламу и разослал затейливые извещения о своем новом деле. Теперь он сидел откинувшись назад в ожидании телефонного звонка или появления первого клиента.
Внезапно он услышал хлопанье дверей лифта и шаги в холле по направлению к офису. Хотелось выглядеть преуспевающим профессионалом, поэтому он схватил новенькую сверкающую телефонную трубку и погрузился в воображаемый разговор.
— Да, мистер Торренс, — оживленно заговорил он, когда незнакомец вошел в кабинет, — я займусь тем делом как только у меня будет свободная минута. Я уверен, вы в курсе, что мистер Холлингс хотел бы, чтобы я вел дела по его имению. Мне пришлось отказать ему, так как я слишком занят другими делами, но я как-нибудь смогу вставить ваше дело между другими. Да, да, конечно, мне было очень приятно, сэр. До свидания!
Убедившись в том, что он произвел должное впечатление на своего будущего клиента, он повесил трубку и повернулся к терпеливо ожидавшему незнакомцу.
— Извините, сэр, — сказал человек, — я пришел подсоединить ваш телефон.

Молодой адвокат начал свою первую речь в суде:
— То, что мой подзащитный решился обратиться именно ко мне, бесспорно, доказывает его невменяемость.

Адвокат произносит речь, защищая молодую даму:
— Товарищ судья! Но откуда эта женщина могла знать, что её муж так чувствителен к цианистому калию?

Старый адвокат советует молодому:
— Когда будешь защищать кого-либо в суде, старайся говорить подольше. Чем дольше ты говоришь, тем дольше твой клиент будет оставаться на воле.

— Хотите, я порекомендую вам хорошего адвоката? На последнем процессе для своего подзащитного, приговоренного к электрическому стулу, он добился…
— Помилования?
— Значительного снижения напряжения.

— Подсудимый, почему вы отказались от своего признания?
— Адвокат убедил меня, что я невиновен!

Последнее слово подсудимого
— Подсудимый, ваше последнее слово…
— Я отказываюсь, ваша честь.
— Почему?
— Всё, что было нужно, сказал мой адвокат, всё что не нужно — сказал прокурор.

На приеме в юридической клинике. Студент-консультант:
— Итак, у вас затопило квартиру. Затопило все комнаты или нет?
Клиент:
— Все.
Студент:
— Очень хорошо. А пол пострадал?
Клиент:
— Да, весь паркет вздулся.
Студент:
— Замечательно. А мебель?
Клиент:
— И мебель вся смоклась и потеряла товарный вид.
Студент:
— Фантастика. У вас отличное дело!

Кое-что из высказываний преподавателей…
Вам придется самим крутиться в этой каше (сказано о правоохранительной системе).
Все это покрыто мраком и росчерком пера от 14 января 2000 года.
Это вы загнули хорошо, но в первом случае мне не совсем понятно.
Сколько вам нужно градусов, чтобы вы с утра проснулись, и пар изо рта не пошел?
Преподаватель стал инвалидом в период работы и пожелал переехать на жительство в другую местность.
Если пришли сюда, то сохраняйте то поведение, как вы должны себя вести.
Обязанность по заказыванию лежит на налоговых органах.
Выбросы загрязняющих сбросов.
Мировой шлейф.
Вооруженные средства.
Общетеррористический вопрос.
Увидел жену в постели с другим мужчиной, скинул его с кровати и надавал ему по лицу.
При виде крови у него разыгрался аппетит.

…и студентов…
С точки зрения разумного смысла.
Арендодатор.
Ароматизационные отчисления.
Дробовольная основа.
Зал зудебного созидания.
Целью вступления в брак является половое сношение.
Запрещается давить на подозреваемого, чтобы он прошел и показал то или иное.
Залезьте в непростую шкуру обвиняемого.
Гражданское дело по разделу детей.
Судья застигнут в момент исполнения служебных обязанностей.
Снижение норм выработки при обслуживании беременных женщин.
Обрезок времени.
Муж и жена жили членораздельно.
Расчлененный труп младенца был направлен для поступления в мед. институт.

— Что такое экономия подрядчика?
— Скрыть и пропить.

Как-то раз руководство нашей фирмы озадачилось увеличением сбыта и привлечением новых клиентов. Для этого была предложена программа льготного кредитования юридических лиц, причем условия были предложены действительно заманчивые, но все это только для юридических лиц, на физических лиц это предложение не распространялось. Прочитав проект предложения, один из наших сотрудников воскликнул:
— А я тоже так хочу!
На что второй ему отвечал:
— Эк, размечтался! Лицо у тебя, того, не юридическое.

На прием пришел дедушка, интересовавшийся способами прибретения права собственности на квартиру. После того, как мы ему рассказали все известные способы приобретения квартиры в собственность, он нам сказал, что подумает какой выбрать. В ответ один из студентов, ведущих прием заявил:
— Да, приходите — дело на вас мы уже завели…

Снова о допросе свидетелей…
— Свидетель, ваша фамилия?
— Менухин.
— Имя?
— Исаак.
— Место жительства?
— Бердичев.
— Занятие?
— Мелкий гешефт.
— Вероисповедание?
— Господин судья, я сказал вам, что меня зовут Исаак Менухин, я сказал, что живу в Бердичеве и я сказал, что занимаюсь мелким гешефтом. Так кто я, по-вашему? Дзен-буддист?!

Что говорили студенты и преподаватели на Летней школе в Твери (июль, 2000 г.)
— Подсудимый поддался своему внезапно возникшему умыслу на ограбление женщины (из выступления в прениях).
— По этому делу проходят трое обвиняемых, в том числе и бывший человек.
— Овсов у нас будет лицом абстрактным.
— Мои интересы здесь очень интересно представлены.
— Когда начнется дележ сроков…
— Кто вправе иметь: обвиняемый адвоката или адвокат обвиняемого?

Вопрос адвоката свидетелю — сотруднику милиции, производившему задержание подозреваемых:
— Каким образом Вы оказали помощь потерпевшему при задержании?
Свидетель — сотрудник милиции:
— Как нас учат, так и оказалось — носом в пол.

Об умении задавать вопросы
— Истец, каково ваше семейное положение?
— Хреновое, товарищ судья.

Падение иска
Советский районный суд г.Махачкалы. Идет заседание. Судья:
— Вы поддерживаете свой иск?
Истец, ни чуть не смутившись:
— А куда он падает?

Кто есть кто
Консультант — человек, который снимает часы с вашей руки и говорит вам время.
Психолог — человек, который смотрит на всех остальных, когда красивая девушка заходит в комнату.
Профессор — человек, обладающий навыком разговаривать с другими людьми, когда они спят.
Учительница — женщина, которая когда-то считала, что любит детей.
Программист — человек, который решает проблему, о которой вы и не знали, таким способом, который вы не понимаете.
Юрист — человек, способный написать 10-страничный документ и назвать его кратким.

В США все, что не запрещено законом, — разрешено.
В Германии все, что не разрешено законом, — запрещено.
Во Франции все разрешено, даже если запрещено законом.
В России все запрещено, даже если разрешено законом.

Если бы юрист и налоговый инспектор оба тонули, а вы бы могли спасти только одного из них, — вы бы пошли обедать или продолжили читать газету?

Есть только два типа юристов: те, которые знают закон, и те, которые знают судью.

Идет судебный процесс, по которому подсудимый обвиняется в убийстве. Есть неоспоримое доказательство его вины.
Адвокат, чувствуя что проигрывает дело, решает прибегнуть к уловке.
— Уважаемый суд, у меня есть сюрприз для вас, — сказал он. — Ровно через одну минуту в зал войдет человек, в убийстве которого обвиняется мой клиент.
Все в изумлении уставились на дверь зала заседаний. Прошла минута. Ничего не произошло. Наконец, адвокат говорит:
— Я немного разыграл вас. Но вы все смотрели с нетерпением. Это значит, что есть обоснованное сомнение в том, что кто-то вообще был убит по этом делу, и поэтому я настаиваю, чтобы мой подзащитный был признан невиновным. Суд в смятении удалился на совещание. После чего возвратился и вынес приговор, где признал подсудимого виновным в совершении убийства.
— Но почему? — спросил адвокат. — Я же видел, вы все смотрели на дверь.
Председатель суда ответил:
— О да, мы смотрели. Но ваш клиент — нет.

Два юриста встретились, чтобы разрешить спорное дело.
— Слушай, — говорит первый. — Давай будем откровенными друг с другом.
Второй:
— ОК. Ты первый.
Это был конец разговора…

— Что общего между честными юристами и НЛО?
— Вы все время слышите о них, но никак не можете с ними встретиться.

Юрист: Позвольте, я выскажу мое честное мнение.
Клиент: Нет, нет. Я плачу Вам за профессиональный совет.

КРЕДИТНЫЙ ДОГОВОР

\”\” ____ 200г.

_ (типа “кредитор”), с одной стороны, и __ (типа “должник”), с другой стороны, заключили настоящий договор:

НА ПРЕДМЕТ
1.1. Кредитор перехватывает должнику бабки в сумме _ и ставит должника на счетчик, а должник отвечает, что обернется по быстрому и погасит должок за раз, без базара и разводок.
1.2. Бабки ссужаются должнику для раскрутки из средств общака в российских хрустах (далее “фанера”) и выдаются доверенному лицу должника по предъявлению весточки (малявки).
1.3. Фанера выдается должнику на годик со дня получения в натуре, с этого же дня включается счетчик.

ОБЕСПЕЧЕНИЕ
2.1. В обеспечение обязательств по настоящему договору за должника бросят подписку (потянут мазу) следующие авторитеты:

________________________________.

________________________________.

ОТВЕТСТВЕННОСТЬ СТОРОН
3.1. По принятым на себя обязательствам должник отвечает, в натуре.
3.2. В случае невозврата средств к указанному сроку должник ставится на недоверие, а кредитор забирает дело (территорию) должника и его самого под себя.

ФОРС-МАЖОР
4.1. Невозврат средств в срок не будет считаться западло, если невозврат был вызван обстоятельствами непреодолимой силы, которые должник хотя и мог предвидеть, но не мог предотвратить: нахождение в СИЗО, на этапе, ходки, чалки и т.п.

РАЗРЕШЕНИЕ СПОРОВ
5.1. Все наезды по договору разрешаются на стрелках с участием сторон под председательством авторитета, решение которого может быть обжаловано на сходняке.
5.2. В случае уклонения должника от добровольного исполнения принятого на стрелке решения, кредитору предоставляется право загасить должника.

Кредитор ________________ Должник ________________

Оголошення в газеті: «Фірмі на роботу потрібен юрист. На час випробувального терміну — завдання: згідно чинного законодавства звільнити попереднього юриста».

— Скажіть, ваш банк видає кредити під чесне слово?
— Авжеж, видає!
— А якщо я порушу своє слово, і не віддам кредит?
— Тоді Вам буде дуже незручно перед Господом Богом.
— Ну, це ще коли я перед ним предстану…
— Ну от 21-го числа не повертаєте кредит — 22-го предстанете…
Примітка. Зважаючи на те, що деякі банки видають кредит за умови, якщо позичальник застрахує своє життя — анекдот перестає бути таким смішним 🙂

— Добрий день! Я хочу взяти в Вашому банку кредит для відкриття гей-клубу.
— А хто туди буде ходити?
— Ігор, Микола прийдуть, ті, хто мені кнопки в ліфті палять постійно, дехто з політиків, судді футбольні прийдуть…
— Ні, Ви знаєте — ми вимушені відмовити Вам у кредиті.
— О, і ти приходь!

Клієнт нудиться в кабінеті, поки адвокат закінчує текст договору. Врешті не витримує:
— А що ж у вас навіть «брехунця» ніякого немає?
Адвокат (продовжуючи працювати над текстом):
— Та нам клієнтів вистачає…
(з життя АПК «Конфідент»)

  • Президент України, проштовхуючи інтереси широкого коДла приватних нотаріусів…
  • Позовна заява про визнання договору недійним.
  • Виконавець відрила виконавче провадження.
  • Крадитна спілка.
  • Договір лохорони.
  • Правохренительный орган.
  • Дефлорація прав людини.
  • Міні стерство.
  • Уморальна шкода.
  • Поподаткування.
  • Бздительная охрана.

Діло було в університеті на заліку з «Основ держави і права»;.
Викладач запитує у студентки:
— Хто відноситься до спадкоємців другої черги?
Та відповідає:
— Діти, зачаті в момент смерті.
Жесть!

80-тые годы, СССР. Идет суд над преступником. Адвокат подает прошение о снисхождении, так как подсудимый болен неизлечимой болезнью. Предоставляется справка установленного образца. Суд изучает документ, приобщает к делу. Оглашается приговор, суд смягчает наказание. Адвокат ликует. Суд решает навести справки по поводу “неизлечимой болезни”, что это за алопеция такая. И выясняет: алопеция — облысение, действительно неизлечимый недуг.

Син-адвокат виграв справу, яку його батько-адвокат ніяк не міг виграти протягом 20 років. І хвалиться своєму татові про це:
— Ну, що! Виграв я ту справу, яку ти 20 літ волокитив! Бачиш?
А батько йому відповідає:
— Я не волокитив… я за ту справу побудував нам хату, і тебе, вар\’ята нерозумного, в університеті вивчив. А ти ту справу взяв — і просрав…

Знакомые поздравляют адвоката с тем, что он добился оправдания заведомого преступника.
— Вы были просто великолепны! — восторженно кричат они, перебивая друг друга.
— Благодарю, — отвечает знаменитость. — Но, если бы я выступал не защитником а, обвинителем, я его обязательно послал бы на виселицу.

Записки милиции:
«…по поводу порванных трусов гр-ки Петровой могу сообщить следующее. Во время обыска Петровой, задержанной в качестве проститутки, она сорвала с меня погоны и сунула их себе в трусы. Я их оттуда вежливо вытащил и к ее трусам не прикасался»;
«…после обыска у самогонщицы Сидоровой я и сержант Красюк никак не могли найти входную дверь. Когда Красюк устал и уснул в туалете, дверь я все-таки нашел. Но вот зачем я принес эту дверь в наше отделение, не помню…»;
«… за прошедшие сyтки в городе Нарофоминске зафиксировано: один пожар, одно ДТП, одно ограбление, одно изнасилование. Пострадавший находится сейчас в городской травматологической больнице»;
«…на станции обнаружен труп неизвестного. Следов насилия на трупе нет, за исключением квитанций об оплате годовой подписки на газету «МК», журнала «За рулем» и пяти билетов лотереи «Бинго-шоу»;
«…вначале обвиняемый упорно молчал, а затем неожиданно все свои показания стал упорно отрицать…»;
«…и долго бился головой о сапоги участкового»;
«…задерженый был ранен в правое полужопие»;
«…будучи доставлен в отделение милиции, гр. Петров продолжал хулиганить и ударил ногой кап. милиции Прохорова в область полового органа, причем с последнего слетела шапка»;
«…22 июля неизвестный преступник на рынке ст. Хабаровск-2 тайно похитил у Артемовой серьги, которые находились у потерпевшей в ушах, при этом бил по лицу зонтом»;
«…задержанный продавец Иванов ударил пенсионера Петрова куском мяса по лицу, в результате чего вырвал изо рта пенсионера глубоко застрявшие в мясе искусственные челюсти…»;
«…вернувшись из командировки, гр. Быков обнаружил у себя в ванной голого соседа, после чего пытался покончить его жизнь фальшивым самоубийством…»;
«…пострадавший бросил в меня топор. Топор ударил меня по лбу, отскочил и ранил пострадавшего в ногу»;
«…труп приятного зеленого цвета сидит в непринужденной позе на унитазе в туалете по месту жительства».

Судове засідання. Суддя:
— Підсудний, ви знайомі з потерпілим?
— Ні!
— А чого тоді він у вас в друзях на Фейсбуці???

Суд. Розлучаються подружжя. Суддя запитує дружину:
— Чому ви бажаєте розлучитися з чоловіком?
— Він мене, як чоловік не влаштовує!
Жіночий голос з залу:
— Всіх влаштовує, а її ні!
Чоловічий голос з залу:
— Та її ніхто не влаштовує!

Класик якось сказав, що всі щасливі родини однакові, а кожна нещаслива — нещасна по-своєму. Ризикнемо поправити гіганта думки: всі родини алкоголіків, у загальному — нещасні теж однаково. Хіба що стадії розкладання таких родин бувають різними. Самий гірший варіант — чоловік пропиває всю зарплату, а дружина, змушена поодинці тягти сімейний віз, уже не в силах йому перешкодити.
Саме до цієї стадії й докотилися Горошкіни.
— Ти добре влаштувався! Нагодований, доглянутий, у хаті палець об палець не вдариш, так ще й п’яний ледве не щодня! — докоряла Алевтина чоловіка.
— Ну так не кожний же, — з подихом погоджувався Колька. — На щодня «бабок» не вистачає. От якщо б і ти мені наливала хоча б скляночку перед вечерею…
— Смоли гарячої я тобі наллю! — злилася Алевтина, але глава родини її погроз не боявся. Тому що знав: хоч дружина й кричить на нього щодня, а один раз навіть сковороду до чола припечатала, однаково вона його, непутящого, любить. А шишку потім сама ж лікувала, і навіть у лобик поцілувала, коли з’ясувалося, що ніякого струсу під цим лобиком не відбулося.
Але один раз Алевтина вирішила: вистачить!
— Все, розводимося! — оголосила вона, і Колька, хоч і не цілком тверезий був, зрозумів: це всерйоз.
— Ні, я не згодний, — спробував він качати права.
— Так хто тебе запитує? Згодний, не згодний… Не на зборах! Попив моєї крові — і буде. Збирай шмотки й забирайся.
А треба сказати, що в дім до Алевтини Колька прийшов на все готовеньке. У нього самого після розлучення з першою дружиною була тільки крихітна «гостинка» десь у Новобеличах. Там тимчасово жила мати Алевтини, яка переїхала два роки тому із села. Взагалі-то Алевтина давно б забрала її до себе — набридло постійно мотатися на інший кінець міста. Однак тещу Микола люто ненавидів, а тому доводилося терпіти. Переїзд благовірного на свою «хату» вирішував всі проблеми: і їздити нікуди не треба буде, і жити з матір’ю усе ж краще, ніж з п’яницею. Від баби хоч пенсія, а від алкоголіка що? Одні порожні пляшки…
— А майно, спільно нажите? — уперся Колька. Він розумів, це — його останній шанс втримати скупу дружину від фатального кроку.
— Ну, давай поділимо по чесному, — запропонувала Алевтина.
— Давай. Тобі — твої ганчірки, шафа й ліжко, а мені — диван, холодильник, телевізор, кавоварку…
Перелік вийшов довгим: Колька загнув всі пальці на руках, а коли їх не вистачило, скинув тапочки й почав незграбно підгинати ще й пальці ніг.
— Ти що? — обурилася Алевтина. — Це все було куплено до тебе! На мої кровні! Ти ж другий рік всі свої гроші пропиваєш!
— А от і не всі! Люстру нову ми разом купували! Та й крім того… Я вчора, приміром, пачку солі придбав, а з тебе грошей не взяв, між іншим!..
— Будь-який суд вирішить справу в мою користь! — не здавалася Алевтина. — Тільки гроші дарма доведеться на адвокатів витратити.
— Хочеш — подавай у суд, — посміхнувся Колька, уже майже впевнений у тім, що дружина таки передумає й все піде, як і раніше.
— І подам! — раптом не на жарт розсердилася Алевтина.
Й, до несказанного подиву Кольки, через три дні свою погрозу виконала.
Але суддя, не став квапитися — раз і назавжди розводити подружжя, а дав три місяці на примирення.
— Так не буду я із цим алкашем жити! — закричала, не очікувала такого повороту Алевтина.
— Такий порядок, — терпляче втовкмачував їй суддя. — Суд стоїть на захисті інтересів сім’ї та родини й намагається її зберегти. Може, ви ще зміните своє рішення.
— Ніколи! — злилася Алевтина.
— А це ми ще подивимося! — радів Колька. — Да здравствуєт наш народний суд — самий гуманний суд в мірє!
Суддя на ці слова тільки посміхнувся.
Однак Алевтину поведінка Кольки, що називається, дістала. Вона в той же вечір зібрала самі необхідні речі, викликала таксі й переїхала жити до матері.
«Нехай тепер спробує сам собі готовити й шкарпетки прати, — зловтішалася вона. — Тоді відчує, як наді мною ще й у суді знущатися!..»
Через три тижні різко похолодало, і Алевтина після роботи заскочила додому за зимовим одягом. Громіздка шафа в коридорі виглядала якось дивно. Через кілька секунд Алевтина зміркувала, у чому справа: через відкриті дверцята шафи бути видно, що вона абсолютно порожній.
«Колька що, до коханки разом з моєю шубою звалив? — зачудувалася Алевтина. — Але його єдина любов — пляшка! Або в хімчистку все здав? Невже почав господарювати, сподівається, що я до нього повернуся? Не дочекається!»
Ще більше вона зачудувалася, зайшовши у вітальню. Тут не було ні меблів, ні телевізора, взагалі нічого. «Напевно, він нарешті почав робити ремонт, — припустила Алевтина. Виходить, всі меблі в спальні. Два роки я йому втовкмачувала про це. А може, він і пити перестав? Виходить, правильно суддя дав нам час на примирення? Якщо Колька не п’є, він мужик нічого, жити можна…»
Однак у спальні Алевтину очікувало жорстоке розчарування: посередині порожньої кімнати на старому матраці солодко посапував Колька. У кутку валялися порожні консервні банки й пляшки, штук двадцять. Одна, почата, стояла поруч із імпровізованим «ліжком».
Розштовхала Алевтина чоловіка не відразу.
— Де меблі? — запитала вона перше, що спало на думку.
Микола, дивлячись на неї, як на примару, із зусиллям розліпив губи:
— Пропив…
— А телевізор?
— Теж…
— А диван, холодильник? — почала було перераховувати вона.
— Все, все пропив! — махнув чоловік рукою, підводячи тим самим риску під дурними, на його думку, запитаннями.
— І мою шубу?
— І всі твої чоботи. Ти ж мені грошей не залишила, а жити якось треба було! — дорікнув Колька дружині.
— Так ти хоч розумієш, що наробив, паршивець?! — вибухнула Алевтина. І відразу схопилася за серце. А оскільки жодного стільця в спальні не було, вона повільно опустилася прямо на підлогу…
Коли прийшов строк, розвели їх швидко, за десять хвилин.
— Добре, коли немає ніяких майнових спорів, — задоволено сказав суддя, закриваючи папку. — Менше мороки…

Преамбула.
В поштовому обігу є поняття «рекомендований лист». Це лист, який вручають особисто в руки отримувачу. Якщо ж отримувача немає на місці — йому залишають повідомлення, мовляв, зайдіть на таке-то відділення зв’язку і отримайте рекомендований лист.
Амбула.
Веду справу клієнта. І щось давно не чути ні звідки жодних відомостей — немає ні листів з суду, ні від опонентів. Питаю в клієнта:
— Кореспонденції не було?
— Не було.
— Точно не було?
— Та тільки якісь рекламки приходять на пошту, а мені залишають повідомлення, щоб я прийшов, їх забрав. А я не ходжу — навіщо мені та реклама здалася?
— ??? Рекламки? З чого ви взяли?
— Та на повідомленнях так і написано — «Рек. лист», тобто, «Рекламний лист».
Думаю, не варто згадувати, що «Рек.» — це «Рекомендований» 🙂
Отак Господарський суд Волинської області затесався в спамери 🙂

В суд пришло дело по ДТП с участием автомобиля Лендровер (под управлением некой Кашиной Натальи Васильевны) и коровы. Эта дама написала претензию о возмещении материального ущерба внешнему управляющему птицефабрики, которая является собственником стада.
Ответ даме достоин высшей юридической похвалы и литературной премии!

ОАО Ногинская птицефабрика
Внешний управляющий
Город Ногинск. Ногинский район. Московская область
Почтовый адрес: 129281, г. Москва, Старопетровский проезд, д. 17, офис 6


Исх.№ 257 от 26 июня 2001г.


Владельцу Лендровера госпоже Кашиной Н.Ю.

Уважаемая Наталья Юльевна!

С интересом ознакомился с Вашим заявлением и приложенными к нему документами. Был бы готов принести извинения за ДТП, которое произошло по моей вине, но воздержусь от этого, поскольку никакой вины за собой не ощущаю.
Более того, не исключено, что принадлежащее Вам транспортное средство, являющееся источником повышенной опасности, использовалось Вами как орудие убийства невинной коровы (радуйтесь, что это произошло не в Индии, где корова является священным животным).
Из материалов, которые Вы прислали, не следует, что вина была моя, то есть корова, действуя по моему прямому указанию, приняла мученическую смерть с целью нанесения Вам крупного материального ущерба.
Я даже не был знаком с безвременно ушедшей, следовательно, указаний ей давать не мог.
На мой взгляд, более логичным представляется иное объяснение: водитель, не соблюдая скоростной режим и не руководствуясь ни здравым смыслом, ни водительским опытом, ни правилами дорожного движения, не принял должных мер предосторожности и не сделал все от него зависящее, чтобы избежать дорожно-транспортного происшествия. Обычно водители снижают скорость, издали, завидев пасущийся у обочины скот (особенно, если он крупный и рогатый).
Поскольку объяснения водителя и коровы в материалах отсутствуют, мне трудно поверить, что корова, замаскировавшись в придорожном кустарнике, хладнокровно дожидалась в засаде приближения принадлежащего Вам автомобиля, и выскочила на дорогу в последний момент.
Готов представить в суд документы, подтверждающие, что покойная не проходила специальной подготовки, и вообще характеризовалась как добродушное, медлительное и незлобивое существо. Склонностей к суициду или терроризму не отмечалось, личных неприязненных отношений к автомобилям Лендровер не усматривалось. В быту вела себя правильно.
В производственных показаниях мученицы были отдельные недостатки, но Вы же понимаете о мертвых или хорошо, или никак.
Таким образом, от добровольного взятия на себя отсутствующей вины и возмещения Вам причиненного (водителем?) ущерба, как Вы понимаете, я воздержусь.
Прошу не рассматривать это как отказ от добровольного исполнения обязательств в указанный срок, поскольку и наличие обязательств и десятидневный срок являются заблуждениями Ваших адвокатов, дальнейшие расходы на которых не представляются целесообразными. Обращение к внешнему управляющему уже говорит любому грамотному юристу о том, что имущественные требования к должнику предъявляются не в рамках гражданского или иного судопроизводства, а в соответствии с ФЗ о несостоятельности (банкротстве).
Как только Вы заявите требования в соответствии с этим Законом, они будут рассмотрены в установленный Законом (а не Вами) срок.
Дополнительно информирую, что поскольку ни моей, ни коровьей вины не доказали, мной изучается вопрос о привлечении к ответственности (гражданской, административной) истинного виновника ДТП, повлекшего гибель любимицы всей птицефабрики. И о возмещении ущерба и морального вреда, причиненного коллективу молочно-товарной фермы нашей птицефабрики, а также родным и близким покойной.
Ваши предложения о добровольном возмещении ущерба или об отступном будут с пониманием рассмотрены (даже по истечению дневного срока).


С уважением и благодарностью за доставленное чтением Вашего письма и подготовкой ответа удовольствие, внешний управляющий Н.Г. Медведев

Прайс-лист на адвокатські послуги

Відповідь на запитання — 10,00 євро.
Правильна відповідь на запитання — 20,00 євро.
Те ж, але в письмовому вигляді — 200,00 євро.
Відповідь на дурне запитання — 50,00 євро.
Ввічлива відповідь на дурне запитання — 150,00 євро.
Ввічлива відповідь на дурне запитання (з обдумуванням) — 200,00 євро.
Правильна відповідь на дурне запитання — 100,00 євро.
Вникання в проблему — 150,00 євро за годину.
Вникання в проблему із вказівкою недоліків — 200,00 євро за годину.
Вникання в проблему з виправленням недоліків — 500,00 євро за годину.
Співчуття — 25,00 євро.
Щире співчуття — 50,00 євро.
Вникання в проблему із щирим співчуттям — Послуга тимчасово не надається (у зв’язку з відсутністю технічних можливостей — це не до юриста, а до психоаналітика).
Порада — 50,00 євро.
Правильна порада — 150,00 євро.
Здійсненна порада — 200,00 євро.
Правильна і здійсненна порада — 300,00 євро.
Глибокий замислений погляд — Безкоштовно (вартість по понеділках — 3 пляшки пива).
Мовчання — 5,00 євро за хвилину.
Винувате мовчання — 15,00 євро за хвилину.
Ввічливе мовчання — 25,00 євро за хвилину.
Мовчання з радісною посмішкою — 25,00 євро за секунду.
Мовчання із саркастичною посмішкою — 5,00 євро за секунду.
Мовчання із замисленим поглядом на дурне питання з обдумуванням 50,00 євро за хвилину.

Вивіска над адвокатською конторою: «Закон суворий! Але то фігня…»;

Адвокат — це юрист, якому платять не за те, щоб він роз’яснив, що дозволено законом, а за те, щоб він роз’яснив, як зробити те, що заборонено законом.

Банк пише Клієнту:
Шановний Клієнт!
Як Вам відомо, на ринку фінансових ресурсів жопа повна, НБУ міняє ставку так часто, як порядна блондинка труси, ми понавидавали кредитів, зрубали трохи бабла, бабло пішло на бл…дєй і Хеннесі… кароч, думали, що бабла вистачить тим лохам, які в нас розмістили депозити, але кинулись рахувати – сцуко, не фатає! Ну, депозити тим лохам все одно невідомо, коли віддамо, але бабло нам зараз треба, бо коньяк і курорти дорожчають.
У зв’язку з цим, чи не були б Ви так ласкаві напрягти Вашу дупу, і роздуплитися нам не на 15% річних, які ми Вам по кредиту дали, а, скажем, з моменту отримання цього листа вважати відсотковою ставкою 25%? Кароч, ми тут вносимо зміни, то шоб ви були в курсі, ага. Якщо ж Ви з підвищенням відсоткової ставки не згодні – тоді несіть нам всю суму боргу по кредиту, і ляд з Вами.
З повагою, топ-топ-топ менеджер банку «О.Б’Є.Банк»;

Клієнт пише банку:
Шановні представники однієї з трьох найдавніших професій (як відомо, це – повії, лихварі і розбійники, виберіть самі, до кого Ви відноситеся, бо я затруднююсь).
Я, та вся моя сім’я гірко ридала над Вашим листом, де Ви описували труднощі, які настигли Вашу фінансову установу і Вас особисто. Щиро шкодуємо, що серед цих проблем немає чуми, пожежі, землетрусу, безпліддя, снігової лавини, виверження вулкану, імпотенції та активної участі в мітингу на підтримку Наталії Вітренко, який проводитиметься в Івано-Франківську. Чудово розумію, що якщо зараз не підняти відсоткову ставку по кредитах – то когось з Ваших топ-менеджерів можуть підняти в повітря на намиленій краватці. І, звичайно, проникшись Вашими турботами – я категорично погоджуюся зі зміною відсоткової ставки. Але Ви пропонуєте з 15% річних збільшити до 25% річних, а я погоджуюся з 15% річних збільшити до 15,01% річних.
У зв’язку з цим, як бачите, я не висловив заперечень проти факту збільшення відсоткової ставки, тому не повинен нести і достроково погашати всю суму кредиту. Разом з тим, я, приймаючи Вашу пропозицію про збільшення відсоткової ставки, даю згоду на її збільшення виключно до 15,01% річних, що й прошу відобразити в тому іншомовному документі, який Ви нарекли «Договор о прєдоставлєніі займа».
І в дупі я Вас маю. Клієнт.

Помирає старий чоловік. І просить дітей, щоб привели до нього двох адвокатів. Ну, воля помираючого — закон, привели. Адвокати прийшли, сіли коло діда з обох сторін, а дідо мовчить. Діда питають — тату, чого мовчите? Люди сидять, чекають. А дідо каже: хай посидять. Я хочу вмерти, як Христос — поміж двох розбійників.
Примітка. Щирі співчуття родичам покійного, в тому числі якщо адвокати були на погодинній оплаті…

Встретились хирурги.
Один говорит:
— Я люблю пациентов-бухгалтеров. Разрежешь — а внутри у них все пронумеровано.
Другой говорит:
— Я люблю пациентов-библиотекарей. Разрежешь — а внутри у них все в алфавитном порядке.
Третий говорит:
— Я люблю пациентов-инженеров. Разрежешь — зашьешь, если чего и забыл снаружи – они понимают.
Четвертый говорит:
— А я люблю пациентов-адвокатов. Они бесхребетные, бессердечные, абсолютно пустые и голова с задницей у них полностью взаимозаменяемы.

Работаю юристом в компании.
Заходит админ (А), насыпает себе кофе и говорит: «Что ж, е-мое, нога-то так болит?»
Я: Димыч, у меня тут у товарища зуб болел, так удалили и все в порядке.
А: Ну и что? У меня одному приятелю лоботомию сделали… [пауза] так он тоже юристом стал.

Судья обращается к залу присутствующих:
— Тишина! Предупреждаю, что если кто-то еще раз скажет «долой судью», тот отправится на улицу.
Через некоторое время раздается голос: «Долой судью!»
Судья:
— Обвиняемый, к вам это не относится.

ЯК ЮРИСТ В КОХАННІ ПРИЗНАВАВСЯ
Вельмишановна дівчино!
Радий повідомити Вам, що закохався у Вас у вівторок, другого вересня дві тисячі восьмого року.
Посилаючись на зустріч, котра відбулася між нами другого вересня о 17.50 за Київським часом, я хочу представити Вам себе як Вашого потенційного хлопця. Очікується, що наш зв’язок буде мати випробувальний термін строком три місяці й, залежно від ступеня досягнутої сумісності, може стати постійним. Витрати на каву та розваги спочатку мають бути розділені між нами порівну. Пізніше, зважаючи на оцінку Вашої поведінки, я, можливо, візьму на себе більшу частину витрат.
Щиро прошу Вас дати мені відповідь упродовж 30 днів з моменту отримання цього листа. У протилежному випадку ця пропозиція буде вважатися недійсною без додаткового повідомлення про цей факт, і я почну розглядати інші кандидатури.
Також ця пропозиція втратить свою силу у випадку настання непередбачених обставин непереборної сили, котрі можуть стати на заваді здійснення цієї пропозиції. До таких, зокрема, але не обмежуючись цим, належать: воєнні дії, стихійні лиха, законодавчі акти, дії органів Ваших колишніх хлопців.
Я був би вельми радий, якби у разі Вашого небажання прийняти цю пропозицію, Ви передали цього листа Вашій сестрі…

Встречаются два юриста.
— Здравствуйте, как я рад с вами познакомиться, я столько слышал о вас!
— Мало ли что болтают люди. А вы попробуйте доказать!

В одном небольшом американском городке некий бизнесмен решил открыть кабак. Беда в том, что он находился на одной улице с церковью.
Естественно, церковное руководство это не устраивало, и на каждой проповеди оно призывало горожан выступать против, и молиться, чтобы бог покарал нерадивого бизнесмена. За день до объявленного открытия кабака была сильная гроза, молния ударила в кабак и он сгорел дотла. Церковники обрадовались, но ненадолго – хозяин кабака подал на них в суд с требованием компенсации ущерба. Те, естественно, все отрицали. Выслушав обе стороны, судья заметил: «Я пока еще не знаю, какой вердикт вынести, но из материалов дела следует, что какой-то владелец кабака верит в силу молитвы, а все церковное руководство – почему-то нет…»

Во время командировки в регион столкнулся с весьма любопытным казусом. Оказалось, что нигде в наших российских законах не написано, что документы должны составляться на бумаге, а не на любых других материалах. Вот и смеялся весь город над конфликтом некоего предпринимателя с банком. Что именно они не поделили, лично я не вслушивался. Говорили о каких-то несправедливых комиссионных платежах, о какой-то плате за обслуживание счета… Но это материи тонкие и юридические. Достоверно же известно вот что.
Когда предприниматель (далее – П) обратился для разрешения конфликта в банк, ехидные работники банка заявили: «Пишите претензию, мы ее будем 60 дней рассматривать и потом все равно откажем». П удалился из офиса, бросив на прощание: «Сами напросились». Банкиры не учли, что П является монополистом в деле поставки тесаного камня для памятников, фундаментов и прочего. Вот П и выставил банку требуемую претензию. Тихим воскресным вечером на тяжелом грузовике претензию провезли по городу. Возле запертого офиса банка претензия была бережно выгружена двумя тяжелыми кранами и установлена на крылечке. А утром оказалось, что претензия немножко мешает работникам банка попасть в офис. Хотя вообще-то претензия была весьма скромной. Строгая плита серого гранита, массой каких-то 12 тонн. На плите по всей форме была выбита претензия к банку. Со всеми реквизитами, включая адрес П для ответа.
Разумеется, банк не оставил дело так. Оставшиеся без офиса работники банка вызвали милицию. Внимательно изучив претензию, милиционеры пояснили, что тут нет никакого преступления, а налицо гражданско-правовые отношения. После чего посоветовали банку решать вопрос с П в суде общей юрисдикции и уехали восвояси. А претензия осталась. Банк попытался самостоятельно убрать претензию. Увы, П оказался единственным счастливым владельцем многоосного трейлера и соответствующей техники. А без трейлера вывезти претензию не представлялось возможным. Банкиры вызвали трактор и собрались зацепить претензию тросом и столкнуть хотя бы с крыльца на улицу. Претензионную работу остановили кстати проезжавшие милиционеры, пояснившие, что захламлять проезжую часть претензиями нельзя. Бедным работникам банка пришлось проникать на рабочее место через окна. Клиенты банка вежливо отказались и предпочли пойти в другие банки.
На следующий день судья районного суда, выслушав жалобу банка, отказалась в порядке обеспечительной меры требовать от П аннулировать претензию. Более того, выяснилось, что банк не имеет права отвергнуть претензию по мотивам использования небумажных материалов, а должен переместить её в архив и рассмотреть в соответствии с собственным порядком. В результате на третий день нанятая банком бригада рабочих с отбойными молотками все-таки раздробила претензию до перевозимых размеров. И в тот же день П позвонил в банк и вежливо поинтересовался результатами рассмотрения претензии. Услышав обещание П в случае проволочек выставить новую претензию, уже на трех страницах, банк предпочел не доводить до этого и срочно отменил для П все комиссии. Так что досудебное урегулирование – очень эффективная мера!

Адвокаты заходят в ресторан, достают свои бутерброды, подходит официант:
— Извините, но у нас нельзя есть свою еду.
Адвокаты пожимают плечами и меняются бутербродами

Адвокат радить своєму клієнту:
— У даному разі для вас найкращим виходом буде повернутися до дружини.
— Розумію. Але пане адвокате, може, пошукаємо гірший вихід?..

Оголошення: Юридично підкований пенсіонер, задовбе будь-яку організацію письмово або по телефону, за символічну винагороду.

Провожают на пенсию старого одесского адвоката. Молодой коллега спрашивает:
— Соломон Моисеевич, а какой самый удачный день в вашей карьере?
Тот отвечает:
— Самый удачный день был, когда я выиграл девять судов подряд.
— Но позвольте, Розенблюм из конторы Шаевича выигрывал за день и побольше!
— Молодой человек, я выиграл девять судов в карты у директора Одесского морского пароходства!

— Істина — в вині!
— В чиїй?
— Ви з юридичного?
— Так. А Ви звідки знаєте?

Прокурор:
— Подсудимый Рабинович совершил преступление, редкое по дерзости, ловкости и богатству фантазии.
Обвиняемый:
— Оставьте вашу лесть при себе, я все равно не признаюсь!

Щодо «принципу пропорційності».
История, которая произошла на одном восточном базаре в 50-х годах, многократно описана в юридических курьёзах: осёл, увидев ослицу, запрыгнул на неё. При этом совокуплении, они разбили и растоптали горшки и глиняную посуду торговца базара, которую он разложил для продажи.
Торговец подал в суд. Народный судья присудил, взыскать с владельца осла 1/3 часть ущерба, а с владельца ослицы 2/3. Так как ослица во время совокупления, топтала посуду четырьмя ногами, а осёл, находившийся не ослице, только двумя.
Судебным заседателем этого процесса была теща моего одноклассника. Сумма ущерба, оценивалась около 20 000, дореформных рублей 1961 года.
Вторая заседательница была предподаватель музыки в местной музыкальной школе.
Тёща моего друга, царство ей небесное, постоянно вспоминала и рассказывала, как они доказывали судье Рашиду Абдулаевичу (который вынес это решение) взыскивать равную сумму.

Умер преуспевающий адвокат. Попадает в ад. Естественно, возмущен и зовет представителей администрации. Приходит соответствующий черт, спрашивает:
— В чем проблема?
— Ну как же так? Я юрист, законы соблюдал, в жизни не грешил, пожертвовал 200 тысяч долларов бездомным таджикам… Почему в ад?
Черт:
— Давайте проверим. Вы Гройсман Борис Самойлович?
— Да.
— Проживали на Ленинском проспекте, 32?
— Да!
— Работали в адвокатской фирме «Зильбершац и партнеры»?
— Да!
— Родились в 1760 году?
— Нет!
— Как нет? Согласно почасовым счетам, которые вы выставляли своим клиентам, вам ровно 250 лет.

Адвокат как геморрой: как только собираешься сесть, сразу о нем вспоминаешь…

Свідки Єгови звертаються на вулиці до адвоката:
— А Ви знаєте, що буде після Страшного Суду?
— Як це — що? Страшний Апеляційний Суд!

Одружилася молода пара. Він — адвокат, вона — нотаріус. В нього мама — голова міського суду, в неї тато — суддя апеляційного суду. Ну і так родичів по юридичній лінії з обох боків не бракує.
ЦЕ Ж НЕ ПРИВЕДИ ГОСПОДЬ — Р О З Л У Ч Е Н Н Я!!!

Запитання до Європейського Суду з прав людини:
«Доброго дня! Я дав своєму адвокату 5000 євро, щоб він сплатив мито за моє звернення до Європейського Суду з прав людини. Адвокат заплатив, але згубив квитанцію про платіж. Скажіть, будь ласка, чи не поверне Європейський Суд з прав людини мені моє звернення, якщо я не зможу додати до нього квитанцію про сплату мита?»;
Відповідь Європейського Суду з прав людини:
«При зверненні до Європейського Суду з прав людини мито не сплачується».

В Америке недавно вышла книга под названием «Приколы судебной практики», в которой собраны «избранные» диалоги из протоколов судебных заседаний, имевших место в реальной жизни. Вот некоторые выдержки из нее в примерном переводе:

АДВОКАТ: Назовите день вашего рождения.
СВИДЕТЕЛЬ: 18-е июля.
АДВОКАТ: Год?
СВИДЕТЕЛЬ: Каждый год.

АДВОКАТ: Каким образом амнезия действует на Вашу память?
СВИДЕТЕЛЬ: Иногда я о чем-нибудь забываю.
АДВОКАТ: Приведите примеры того, о чем Вы забыли.

АДВОКАТ: Сколько лет Вашему сыну?
СВИДЕТЕЛЬ: Какому из трех?
АДВОКАТ: Двадцатилетнему.
СВИДЕТЕЛЬ: Скоро будет двадцать один.

АДВОКАТ: Сколько лет Вашей дочери?
СВИДЕТЕЛЬ: Тридцать восемь.
АДВОКАТ: И сколько лет она живет с Вами?
СВИДЕТЕЛЬ: Сорок один.

АДВОКАТ: Так что же произошло в то утро?
СВИДЕТЕЛЬ: Мой муж проснулся и сказал: «Привет, Сьюзан»;
АДВОКАТ: И что же Вас так расстроило?
СВИДЕТЕЛЬ: Меня зовут Кэти.

АДВОКАТ: У Вас сколько детей?
СВИДЕТЕЛЬ: Двое.
АДВОКАТ: Сколько мальчиков?
СВИДЕТЕЛЬ: Ни одного.
АДВОКАТ: А девочек?

АДВОКАТ: Скажите, Вы присутствовали на вечеринке в тот момент, когда Вас там сфотографировали?
СВИДЕТЕЛЬ: Не могли бы Вы повторить вопрос?

АДВОКАТ: Чем закончился Ваш первый брак?
СВИДЕТЕЛЬ: Смертью супруга.
АДВОКАТ: Мужа или жены?

АДВОКАТ: Доктор, когда Вы проводили вскрытие, мистер Дентон был мертв?
СВИДЕТЕЛЬ: Нет, он сидел на операционном столе и мы с ним весело болтали.

И все же, непревзойденным авторами книги был признан следующий диалог:
АДВОКАТ: Доктор, Вы проверили его пульс до того, как начать вскрытие?
СВИДЕТЕЛЬ: Нет
АДВОКАТ: А Вы измерили кровяное давление?
СВИДЕТЕЛЬ: Нет
АДВОКАТ: Вы удостоверились в отсутствии дыхания?
СВИДЕТЕЛЬ: Нет
АДВОКАТ: Значит, пациент мог быть еще жив, когда Вы начали вскрытие?
СВИДЕТЕЛЬ: Нет
АДВОКАТ: Почему Вы так уверены в этом, доктор?
СВИДЕТЕЛЬ: Дело в том, что его мозг мне был доставлен отдельно от тела.
АДВОКАТ: Даже несмотря на это, Ваш пациент все же мог быть еще жив?
СВИДЕТЕЛЬ: Разумеется. И он даже мог бы работать адвокатом!

Приміщення суду. Учасники війни та діти війни подають позовні заяви. Одним словом, натовп бабульок і дідульок, всі сваряться, кричать…
Виходить суддя, одягнутий як належить: довга чорна мантія, нагрудний знак, і каже:
— Ведіть себе культурно! Не галасуйте! Ви заважаєте працювати!
Й пішов собі. А за мить знову шум піднявся.
І тут одна бабулька видала:
— Ану тихо! Ви чули, що панотець сказав!!!

Одна студентка під час здачі екзамену з кримінального права при відповіді на питання про згвалтування зазначила, що знаряддя злочину потрібно вилучити і зробити експертизу, чи використовувалося воно вперше, чи повторно.

Бракоразводный процесс. Долгий, нудный, с перечислением всех пакостей. Судья-женщина, устав от всего этого, решает кроссворд. Адвокат опрашивает жену, а она и говорит:
— А еще он принуждал меня к половому акту самыми грубыми и грязными словами.
Адвокат:
— Какими?
— Я стесняюсь вслух, лучше я Вам на бумаге напишу.
Пишет: «Эй, курва, пойдём трахнемся!»;
Адвокат передает листок судье. Та, оторвавшись от кроссворда и мысленно вернувшись к действительности, читает листок, смотрит на адвоката, потом что-то пишет на листке и с улыбкой передает обратно: «Сегодня не получится, давай завтра!»

— Яка різниця між верблюдом і адвокатом?
— Верблюд може тиждень працювати — і не пити.

Встречаются два приятеля. Один на костылях.
— Что с тобой случилось?
— В автомобильную аварию попал.
— Какой ужас! Так ты теперь без костылей ходить не можешь?
— Фиг его знает. Врач говорит, что могу, а адвокат – что ни в коем случае.

В одной aдвокaтской конторе нa стене висит кaртинa, точно отрaжaющaя сущность дaнной профессии: двое мужиков спорят, кому принaдлежит коровa, один тянет ее зa рогa, другой – зa хвост, a aдвокaт в это время спокойно доит эту сaмую корову…

Суд. Справа про поширення наркотиків. Свідок — сусід.
Адвокат: — Чи давав вам обвинувачений наркотики?
Сусід: — Ні!
Адвокат: — А дружина сусіда давала?
Сусід: — Пробачте, мова все ще йде про наркотики?

Оповідь особи, яка колись була секретарем судового засідання (ще в ті часи, коли протоколи писалися руцями):
«Юридична мова взагалі дуже близька до бюрократичної. Скільки я протоколів написала, поки в судах працювала, не перерахувати. Треба було ще й фантазією володіти. Якщо відповідач (чоловік, що розлучається) говорить: «Та віддайте цій суці все!», треба це записати приблизно у такому вигляді: «Відповідач зазначив, що не претендує на частину майна, яка належить йому згідно з законом і не заперечує проти присудження її позивачеві». Отаке».

Идут двое по кладбищу и читают надписи на могилах.
Один читает:
— «Здесь покоится адвокат и хороший человек»…
Второй:
— Вот это да, двух чуваков в одну могилу запихали!

— Подсудимый, почему вы зaдушили вaшу тещу?
— Дa онa мне нaдоелa, вaшa честь!
— Тaк рaзве это повод убивaть человекa?! Вот у меня, нaпример, тещa тaкaя уже твaрь, сволочь, стервa, скотинa, идиоткa, кaргa, гнидa, ничтожество… короче, год условно!

— Почему у Фемиды глаза завязаны?
— Ей стыдно смотреть в глаза, когда она берет взятки.

— В чому відмінність між адвокатом і богом?
— Бог ніколи не думає, що він — адвокат.

Засідання суду по справі за непокору міліції. Суддя до винуватця:
— Чому ви не виконали вимоги співробітників міліції?
— Тому що вони нас оточили звідусіль, і вимагали розійтися.

У суді слухається справа про зґвалтування молодої дівчини. Дівчина розповідає що вона познайомилася з хлопцем, ввечері вони прийшли до неї додому. Далі вона розповідає як вони займалися сексом (в найдрібніших подробицях).
Суддя питає:
— То де ж тут присутній факт зґвалтування?
Дівчина відповідає:
— МЕНІ НЕ СПОДОБАЛОСЯ!

— А почему Фемида с завязанными глазами и в руках весы держит, что это значит?
— А это означает ее беспристрастность: ей абсолютно все равно, какая из сторон больше положит денег на весы!

Выходя из здания Одесского городского суда, адвокат поворачивается к своему клиенту, который выглядит очень расстроенным, и спрашивает:
— Додик, в чём дело?! Тебя же полностью оправдали.
— Так-то оно так, Семён Маркович, но ведь теперь-то я точно влип. Я сдал свою квартиру на три года…

В суде слушается дело. Судья вызывает свидетеля:
— Фамилия?
— Чья? Моя?
— Нет, моя! Конечно, ваша!
— Моя — Кацман.
— Год рождения?
— Чей? Мой?
— Нет, мой! Ясно, что ваш.
— Мой — 1935-й.
— Женаты?
— Кто, я?
— Нет, я! Ну, конечно же, вы!
— Женат.
— Давно живете с женой?
— С чьей, с моей?
— Нет, с моей!
— С вашей — приблизительно полгода.

Вопрос:
— Как определить, врет ли адвокат?
Ответ:
— Когда врет, у него губы шевелятся!

МИР ГЛАЗАМИ ЮРИСТОВ
Ехали медведи на велосипеде,
А за ними кот задом наперед (ст.213 Хулиганство;)
А за ним комарики на воздушном шарике (ст.211 Угон воздушного судна; ст. Нарушение правил международных полетов)
А за ними раки на хромой собаке (ст. 245 Жестокое обращение с животными)
Едут и смеются, пряники жуют (ст.212 Массовые беспорядки; ст.264 Нарушение правил дорожного движения и эксплуатации транспортных средств)
Волки от испуга скушали друг друга (ст.110 Доведение до самоубийства)
Бедный крокодил жабу проглотил (ст.107 Убийство совершенное в состоянии аффекта)
И сказал Гиппопотам крокодилам и китам:
Кто злодея не боится и с чудовищем сразится,
Я тому богатырю двух лягушек подарю
И еловую шишку пожалую (ст.291 Дача взятки; ст. 280 Публичные призывы к осуществлению экстремистской деятельности.)
Не боимся мы его, великана твоего!
Мы зубами, мы клыками, мы копытами его!
И веселою гурьбой звери кинулись в бой (ст.279 Вооруженный мятеж; ст.282.1 Организация экстремистского сообщества)

Перед смертю батько вирішив розділити спадщину, і заповів її порівну трьом своїм синам.
— Ну нормально, блін!.. — сказав четвертий син.

Дідусь з дерев’яним протезом ноги приходить до страхового брокера в Ллойдс і просить застрахувати протез від пожежі.
Брокер відкриває товсту книгу і, погортавши її, каже:
— Дерев’яна конструкція оцінюється в 100 фунтів, страховий тариф — 10%. З Вас 10 фунтів, сер.
Дідусь:
— Це дуже дорого, сер.
Прийшовши до другого брокера: Другий брокер відкриває ще більш товсту книгу і, погортавши її, каже:
— Дерев’яна конструкція оцінюється в 100 фунтів, страховий тариф — 10%. З Вас 10 фунтів, сер.
Дідусь:
— Це дуже дорого, сер.
Прийшовши до третього брокера: Брокер відкриває величезну книгу і, погортавши її цілу годину, каже:
— Дерев’яна конструкція оцінюється в 100 фунтів, страховий тариф — 10%. З Вас 5 фунтів, сер.
Дідусь:
— А чому тільки 5 фунтів?
Брокер:
Вам надається знижка 50%, тому що поруч з дерев’яною конструкцією встановлена система пожежогасіння форсунчатого типу.

Слушается дело об изнасиловании в телефонной будке маленьким мужчиной высокой женщины. Адвокат:
— Обвиняемый при росте 150 см, физически не мог изнасиловать женщину ростом 190 см!
Прокурор:
— Но на месте преступления была обнаружена кастрюля, обвиняемый мог на нее встать!
— Кастрюля высотой всего 20см: 150+20=170, все равно не получается…
Судья:
— Обвиняемый невиновен.
После суда адвокат говорит своему клиенту:
— Я ж знаю, что это ты ее «того», но как???
Клиент:
— Ну как, как: кастрюлю – ей на голову и подтягивался на ручках.

Приговор «18 лет лишения свободы с постепенной конфискацией имущества» вынес гражданке Сидоровой тест на беременность.

— Бэрримор, когда английские судьи начали носить чёрные одежды?
— Они их надели в день траура по королеве Виктории, сэр.
— Но почему они их носят до сих пор?
— Так ведь она всё ещё мёртвая, сэр!..

Повторний шлюб — це еквівалент смерті.
Страхові компанії сплачують компенсацію по полісам страхування за рахунок роботодавця за загиблого працівника його овдовілій дружині (чоловікові) довічно, або до вступу в повторний шлюб. Ось чому з актуарної точки зору повторний шлюб — це еквівалент смерті.

Мужик на ринку торгує ножами. Підходжу, вибираю і, тримаючи ніж в руках, говорю:
— Судячи з довжини, форми леза, наявності упору і кровостоку, на статтю-то тягне?
Мужик (у рукавичках), забираючи ніж:
— Усе правильно, братан. А тепер на нім ще і твої відбитки!

Підходять двоє ментів і кажуть — «Пройдемо, будете свідком». Чорт смикнув ляпнути — «Ви все-таки вирішили зареєструвати свої стосунки?»

На підприємстві податкова перевірка. Все правильно, причепитися ні до чого.
Бухгалтер радий! Податковий інспектор теж:
— Вам штраф!
— !?
— За знущання над податковою інспекцією.

Парашутист Джон Сміт під час чергових маневрів вистрибнув з парашутом з літака.
На жаль, парашут не розкрився.
На щастя, Сміт зауважив, що він падає прямо на копицю сіна.
На жаль, із сіна стирчали вила.
На щастя, парашутист не напоровся на них.
На жаль, він зісковзнув вниз по копиці.
На щастя, сіно пом’якшило удар, і Сміт опинився на землі.
На жаль, він все ж зламав собі ногу.
На щастя, Сміт був застрахований.
На жаль, він був застрахований лише від пожежі.

— Яка причина того, що чиновники різних рівнів живуть в розкошах, які в сотні, тисячі, десятки, сотні тисяч перевищують рівень офіційних доходів цих чиновників?
— Відсутність доказів.

В Бруклине идет бракоразводный процесс, адвокат истца старается представить его супругу в как можно более невыгодном свете:
— Скажите, уважаемая, чем вы занимались до вступления в брак с моим клиентом?
— Я работала стриптизершей в ночном клубе.
— Вот как! И вы считаете это занятие достойным для респектабельной леди?
— Ну уж во всяком случае это занятие куда приличнее, нежели то, чем всю жизнь занимался мой отец!
— Так-так, это очень интересно! Не будете ли вы так любезны сообщить суду, каким же постыдным ремеслом промышлял ваш отец?
— Он был адвокатом.

Запитує молодий адвокат в досвідченого:
— А яка різниця між буквою закону, і духом закону?
Досвідчений адвокат відповідає:
— От, приміром, прийшов до тебе клієнт, і запитує в тебе поради — як йому бути в тій чи іншій ситуації. Ти його вислуховуєш, і посилаєш на три букви, посередині буква «у».
Молодий адвокат перебиває:
— Зрозумів, зрозумів! По букві закону я його посилаю в суд, а насправді – на…

— Ваша честь, я прошу заменить мне адвоката. Тот, которого мне назначили, совершенно не интересуется моим делом!
— Что вы на это скажете? — обращается судья к адвокату.
— Простите, ваша честь, что вы сказали? Я прослушал.

Судья:
— Вы зачем разбили о голову прохожего бутылку шампанского?
— На счастье!

— Ваша честь, якщо жінка успішно отримала оргазм, то це — не зґвалтування.

Ответчик советуется с адвокатом:
— Слушай, а что если я пошлю судье коробочку сигар, может это поможет нам выиграть дело!?
Адвокат:
— Ни в коем случае! Он очень честен и может припаять тебе дачу взятки!
Заседание. Решение.
В удовлетворении исковых требований полностью отказано.
Адвокат:
— Ничего не понимаю! Это было гиблое дело! Как судья встал на нашу сторону???
Ответчик:
— А я всё таки послал ему сигары! Вот почему!
— ??????????
— Я купил коробку самых паршивых и дешевых сигар и вложил туда визитку истца….!

Мальчик, который постоянно списывал в школе, пришёл в милицию написать заявление, а сел за убийство.

— Господин судья, я протестую!
— Почему?
— Потому что это ломает всю мою защиту!
© Лжец, лжец (Liar Liar)

Одинокая девушка подала в суд на оператора мобильной связи за то, что они утверждали, что она недоступна.

Мой кот в прошлой жизни был судебным приставом.
— Что, описывает имущество?
— И не только…Сегодня в прихожей еще и арест наложил.

— Потерпевший, узнaете ли вы человекa, который угнaл у вaс мaшину?
— Вaшa честь, после речи его aдвокaтa я вообще не уверен, былa ли у меня мaшинa

Українська скоромовка: Конституційний суд конституційно констатував конституційність неконституційних і неконституційність конституційних констатацій і констант у Конституції.

«Расскажи мне – и я забуду. Покажи мне – и я запомню. Дай мне научить кого-то – и это станет моим. Отойди в сторону – и тогда, может быть, я смогу наконец сделать лучше, чем учил меня ты».
Изречение вроде известное, но в таком виде вы не найдёте его ни у Франклина, ни у древних китайцев, которым его приписывают. Его мне бросил на ходу несколько лет лет назад один блестящий юрист старшего поколения. Он вечно был занят, точную цитату забыл, вот и пришлось ему изобретать её самому заново. Что называется, Франклин отошёл в сторону. По-моему, у нашего юриста получилось лучше.
На этот афоризм его вдохновило юношеское воспоминание. Несмотря на учёную степень доктора юридических наук и массу слишком вычисляемых регалий покруче, лекций юрфака сорокалетней давности и талмуды тогдашних учебников он почти не помнил. А вот свою курсовую работу, «О мотивации преступлений» ему пришлось делать самому по реальным уголовным делам – её он помнил до мелочей. Тогда, в конце шестидесятых, вышло постановление, что у обвиняемых следует тщательно выяснять мотивы преступления и учитывать их при вынесении приговора. До этого постановления было проще – на сколько лет накуролесил, столько и сиди. Вот студенту и поручили для курсовой горячую тему. Расследуя её, он нашёл кучу удивительных дел тех лет, одно из которых расскажу.
Мужик обвинялся в том, что среди бела дня устроил пальбу из пистолета во владивостокском универмаге «Золотой Рог». Сначала он стрелял в потолок, потом по людям. Жертв не было, но всё-таки пули из дверей выковыривали. Значит, покушение на массовое убийство, теракт то есть. Преступника уже почти осудили, и вот на тебе – это постановление. Пришлось спрашивать его о мотивах. Он спокойно ответил, что это была дурацкая пьяная шутка – стрелять собирался только в потолок. Показалось ему, видите ли, что от долгого мирного времени народ совсем трусоватым стал. Случись что – защищать страну будет некому, даже за себя постоять не могут. Вот он и проверил народ на вшивость – стоит мужик в центре зала, ни на кого не бросается, палит строго в потолок, в остальном ведёт себя нормально. И никто его не попытался остановить, все наутёк бросились.
«Отчего ж ты по людям-то стрелять начал?» – спросил его следователь.
«Понимаете, когда я стрельбу в потолок открыл, женщины в панике заметались, а самые здоровые кабаны – они первыми до дверей допрыгали! Обидно мне очень за нас мужиков стало, вот и зафигачил им вслед! От души!»
Психиатры у мужика отклонений не нашли. Кроме разве что обострённого чувства справедливости. А за это в психушку у нас не садят, только в тюрьму. В суд ушла апелляция: «Смягчающее обстоятельство – был крайне возмущён несоветским поведением отдельных граждан».

Юрфак повторял латынь. Вызвали демона.
Бедный демон. Теперь он должен юрфаку свою душу, кучу денег и вечную жизнь.

Волинські юристи оцінять.
Друга половина вересня. Золота осінь….
Вивчаються матеріали для подання позову в адміністративний суд. Клієнт «підкований» чоловік, і каже адвокату:
— Я тут на пару днів строк вже пропустив…
Адвокат:
— А у зв’язку з чим?
— Та на гриби поїхав… може, суд строк поновить?
Адвокат, з серйозним виразом обличчя:
— Якщо справа потрапить до судді з Маневич — то швидше за все визнає причину поважною і обов’язково поновить!

В одном городе проходило судебное заседание. Под стражей находился человек, обвиняемый в краже. Вскоре была доказана виновность обвиняемого и ему предоставили слово для оправдания.
— Я хочу заявить, что невиновен, — сказал человек. — Все дело в том, что виноват-то как бы не я, а моя плоть. Это она толкает меня на плохие дела. А сам я вполне хороший человек, поэтому я думаю, что меня надо отпустить на свободу.
Судья задумался на минуту, и ответил так:
— Хорошо, я согласен с вами. Ваша душа невиновна и может быть свободна. Но ваша плоть виновна, и поэтому она пойдет в тюрьму!

У суді:
— Пане суддя, ви ж бачите, що він — дебіл. Його не можна осуджувати!
— Ну й що, це не привід. Запамятайте, дебіли — точно такі ж люди, як і ми з вами.

— Правосудие беспристрастно!
— А если я предложу правосудию печенье?
— Правосудие рассмотрит ваше предложение.

Судят одного жулика. Прокурор его полностью изобличил вопросами, на которые невозможно ответить, не признав свою вину, доказательства привел убийственные. В перерыве он подходит к жулику.
— Вы понимаете, что Ваша вина полностью доказана?
— Понимаю, — ответил жулик.
— Так почему же Вы ее не признаете?!
— Хочу посмотреть на этого, — кивок в сторону сидящего впереди адвоката. Интересно мне, как он выкручиваться будет!

— Вот ты — юрист. Скажи, что мне будет, если я голым пройдусь по улице?
— Это будет расценено как мелкое хулиганство.
— А если «хулиганство» будет не мелкое?

— А Андрійко вийде?
— Ні, в нього пожиттєве.

Смішні закони: президент, міністри та народні депутати мають право безкоштовного проїзду.

Брайтон Бич. Судебный процесс. В зал суда является один из участников процесса, и ему сообщают, что суд предоставляет ему переводчика. Тот начинает возмущаться — дескать, какой переводчик, я учитель английского, закончил Гарвард…
Судья поворачивается к переводчику:
— Моня, объясните мне, чего там лопочет этот хронец?

Судья поворачивается к переводчику:
— Моня, объясните мне, чего там лопочет этот хронец?

Судья смягчил приговор, произнеся его по-доброму, по-отечески ласково так…

Стареееенький анекдот:
Стук у двері.
— Хто там?
— Карний розшук!
— Нікого немає вдома.
— А хто це говорить?
— Говорить Київ! Вісімнадцята година десять хвилин!

Судья входит в зал, чтобы начать слушание дела. В этот момент встает налоговый инспектор и кричит адвокату защиты:
— Вы бессовестный человек! Адвокат кричит ему в ответ:
— А вы вор!
Судья садится и спокойно объявляет:
— Итак, обе стороны уже представлены, и теперь можно приступить к процессу.

Озабоченный судья:
«Я медленно снимаю с вас все обвинения…»

Раньше ж как было: десять заповедей, Библия, Инквизиция, крест, ересь, костер… А теперь все иначе: Конституция, Уголовный кодекс, государство, герб, правонарушение, электрический стул.

Овощ.
Историю эту лучше читать сидя, а то можно упасть. Поделился приятель, который в Израиле занимается медицинским туризмом. Работы у них валом, медицина, процветающая на постсоветском пространстве клиентов поставляет исправно. Так вот: был у них один дядечка, из одной бывшей советской республики. Болезнь у него была неприятная, что-то вроде скоротечного Альцгеймера, когда человек стремительно глупеет и теряет разум. В буквальном смысле. О лечении на родине речи и не шло, там местные эскулапы про такую болезнь и не слыхали. Предлагали даже лечиться от язвы желудка, ну, чтобы было за что деньги брать. В Израиле ее тоже вылечить не могут, но могут сильно замедлить течение. То есть подарить человеку еще несколько лет относительно нормальной жизни, не баклажаном. В общем, он приехал, провели ему курс лекарств, болезнь действительно стала протекать медленнее и отправили домой, с условием, что через определенное время вернется на контрольный осмотр.
А, чуть не забыл. Он уже соображал к тому времени не ахти, так что дали ему документы на 100-процентную инвалидность и даже выправили специальную бумагу для службы безопасности аэропорта Бен-Гурион. Они известны своей доставучестью и в бумаге было написано, чтобы секьюрити ему вопросов не задавали, а беседовали только с сопровождающим. Он, де, адекватно эти вопросы воспринимать не может.
Ну, вот, прошло два года, он вернулся. Профессор, светило из светил, его осмотрел, убедился, что болезнь хоть и медленно, но, увы, прогрессирует. И так, по настроению, по ситуации с ним беседует. И говорит: Вам нужно понять, что будут определенные ограничения, что придется кое-что в жизни поменять.
Пациент: И работу бросить?
Врач (с некоторым удивлением): А вы работаете?
Пациент: Да!
Врач: Это, наверное, работа связана с инвалидностью? Что-то несложное?
Пациент (пожав плечами): Да все та же, на которой я всю жизнь трудился!
Врач (уже предчувствуя недоброе): А кем же вы трудитесь?
ВНИМАНИЕ!!!
Пациент: СУДЬЕЙ!
Врач (икнув от ужаса): Кем-кем?
Пациент (даже слегка обидевшись, что, мол, тут удивительного): СУДЬЕЙ!!!
Когда профессор слегка оправился от шока, он первым делом спросил: А как же вы, а что же это, бл…, это же решения надо принимать? На что больной грустно кивнув ответил: Да, есть момент, тяжеловато, поэтому я СТАРАЮСЬ УГОЛОВНЫЕ ДЕЛА НЕ БРАТЬ! То есть бывает, что и уголовные к нему попадают.
Видимо профессор самообладание имел недюжинное, если вместо того, чтобы свалиться в обморок попытался продолжить разговор: А как же вы туда добираетесь? А дядька этот не то, чтобы в городе, не то, чтобы в больнице, в собственной квартире может заблудиться. И везде должен передвигаться с сопровождающим. И все продолжая улыбаться (это один из симптомов болезни), он и говорит: А меня жена на работу в суд отводит, а там секретарь, такая опытная, она мне помогает дела разбирать.
Пациент уже ушел, улыбаясь. Уже несколько раз в кабинет под разными предлогами заглядывали сотрудники, а профессор все сидел, держался рукой за стакан холодной воды, который ему принесли, смотрел в потолок и шевелил губами. Никак в его израильской голове не укладывалось, как человек с таким диагнозом может кого-то судить. Ему, бедолаге, невдомек, что система судопроизводства на постсоветском пространстве как раз наличия мозгов не требует совершенно.

— Скільки Вам років?
— А скільки даси?
— Підсудна, Ви забуваєте, де Ви знаходитесь!

— Это безрассудство! — заметил Опыт.
— Попробуй… — шепнула Мечта.
— 9 лет колонии строгого режима — сказали в суде.
— Відкупимося, — сказала Сумна Реальність.

Падает самолёт. Пилот попросил стюардессу, чтобы та предупредила пассажиров, чтобы они приготовились к аварийной посадке. Через несколько минут пилот спрашивает стюардессу, все ли заняли свои места и пристегнули ремни.
— Все, — ответила стюардесса, — кроме одного адвоката — он до сих пор раздаёт всем свои визитки.

Сидять судді на літньому майданчику якогось бару, харчуються. Підходить бомж і каже одному з них:
— Я на тебе в суд подам, мене твоя собака покусала — ось тут, тут і тут… Давай мені 500 гривень.
Суддя мовчки дістає 500 гривень і віддає їх бомжу. Бомж йде геть.
— Ти ти що! — обурюються колеги судді. — У тебе ж і собаки-то ніколи не було, та й ти сам — голова суду!!!
— Так, голова. Так, собаки не було… Але я ж не знаю, як вирішить суд…

Отец говорит сыну-адвокату:
— Если мама спросит тебя, сколько я выпил, то ты скажи…
Сын:
— Врать я не буду, но на основании существующих между нами родственных связей я могу отказаться от дачи показаний.

«Доктора — те же адвокаты, с тою только разницей, что адвокаты только грабят, а доктора и грабят и убивают…»
Антон Павлович Чехов, «Иванов», д. I, явл. III, Шабельский

Верховний суд — це група юристів, які виправляють помилки інших судів і увіковічнюють свої власні…

Из приговора суда: Подсудимый оправдан, т.к. внешность потерпевшей не допускает возможность изнасилования в принципе.

Приняли в прокуратуру на работу молодого специалиста. С первых дней тот зарекомендовал себя грамотным работником, великолепно поддерживал обвинение в суде, был красноречив, всегда правильно квалифицировал действия обвиняемых, кассация всегда удовлетворяла его представления и т.д. Но со временем коллеги стали замечать, что перед каждым процессом он заглядывает в какую-то бумажку, которую достает из кармана… Уж как всех разобрало любопытство, однако коллега на их вопросы уклонялся от ответа.
В итоге дослужился он до пенсии, в последний день, в последний раз пошел он в процесс, а по его окончании бумажечку из карманчика выкинул в мусорную урну (больше была не нужна). Вся контора после его выхода из зала суда ломанулась к урне, раскопали бумажку и читают: «В мантии – судья, за решеткой – обвиняемый».

Судья:
— Итак, гражданин Сидоров, в чем причина развода?
— Ваша честь, задета моя честь! — заявил истец.
— Ваша честь? — переспрашивает судья.
— Да, Ваша честь, моя честь!
— Что моя честь?
— Да нет, Ваша честь, не ваша честь, а моя честь!
— Я не понял: моя честь — это ваша честь? — спрашивает судья.
— Вашу мать, ваша честь! Все, передумал я разводиться!

— Доброго дня! Це адвокатська компанія?
— Так, слухаю Вас!
— Мене вчора увечері побили і пограбували співробітники міліції. У мене є шанс уникнути покарання?

Адвокат:
— Чтобы доказать, что мой подзащитный провёл вечер один дома, я хочу показать суду его историю посещений сайтов в тот злополучный вечер…
Подсудимый:
— Стойте! Я решил сознаться в убийстве!

Правосудие — это суд над тем, кто прав.

Міліціонерам, які не зуміли пройти переатестацію, буде запропонована посада лежачого поліцейського.

До адвоката приходить чоловік, кладе на стіл папери і каже:
— Ось! Справа «Коваль проти Кравця». Беретесь?
Адвокат читає папери, встає, тисне гостю руку:
— Вітаю Вас, пане Коваль! На Вашому боці — закон!
Тот роздратовано висмикує руку:
— Я не Коваль! Я саме Кравець!
Але адвокат його не відпускає:
— Не хвилюйтесь, пане Кравець! На Вашому боці — судова практика!

— Ви живете за законом?
— За тлумаченнями закону…

Страшніше від законів в Україні тільки практика їх застосування!

Приходит мужик в юридическую консультацию:
— Скажите, имею ли я право…
— Имеете, имеете!
— Да вы не поняли, я хотел узнать, имею ли я право…
— Да точно говорю, имеете!
— Да вы объясните, могу ли я…
— А-а-а… Нет, не можете!

Врахуйте, що на Страшному Суді адвокати будуть занадто зайняті, щоб вас захищати!

Після смерті хлопець вирушив у пекло, проходячи сірчаною безоднею пекла, наповнену криками грішників, він побачив адвоката, який займався сексом з чарівною блондинкою.
– Це несправедливо! – крикнув хлопець, – я маю вічність горіти в пеклі, а цей нікчемний адвокат проводить час з красивою жінкою!
– Заткнись, – гаркнув диявол і вколов хлопця своїми вилами. – Хто ти такий щоб оспорювати покарання цієї жінки?!

Помер один блискучий адвокат і потрапив в пекло. Відповідно він незадоволений цією обставиною і питає охоронця:
– Чому ж я потрапив в пекло? Я все життя допомагав людям, працював, не порушував заповідей.
Охоронець: – Розумієте, все це так, але ваша професія адвоката не дозволила нам визначити вас в рай.
Адвокат, продовжує обурюватися: – Але як же, он мій колега, інший адвокат, спокійнісінько насолоджується життям в раю.
Охоронець подивився на нього і каже: – Та який він адвокат, так, одна назва.

Потрапив один адвокат якимось дивом в рай. Бог як дізнався про це – зрадів. Зайняв грошей в пеклі, і не віддає. Диявол дзвонить йому:
– Боржок коли віддаси?
– А не віддам, а доведи, що я тобі винен.
– А я на тебе в суд подам!
– Ну і подавай, у мене свій адвокат тепер є.
– Подумаєш, налякав. Судді – то всі у мене.

Певний адвокат помер враз у віці 45 років. Дістався до воріт небес і ангел говорить до нього:
– Ми чекали з давніх пір на тебе.
– У чому річ,– питає правник, – адже я є в силі віку, я маю лише 45 років. Чому я мусив тепер померти?!
– 45? Ти не маєш 45–ти років, тобі вже 82 – відповідає ангел.
– Хвилиночку, мені 45 років і можу показати свідоцтво про народження.
– Почекай хвилину, – просить ангел, – я піду перевірити.
Ангел увійшов за ворота і через декілька хвилин повернувся.
– Прикро, але наші дані говорять, що ти маєш 82 роки. Я перевірив всі години, які ти порахував своїм клієнтам і ти не можеш мати менш ніж 82 роки…

Мати і син йдуть алеєю по кладовищу і минають нагробок з написом: «Тут лежить хороший адвокат і людина честі».
Хлопець прочитав напис, поглянув на маму і спитав:
– Мамусю, чому в одній могилі поховали двох людей?

Душі папи римського та адвоката постають перед воротами до Раю. Раптом з воріт вилітає товпище ангелів, архангелів, святих, херувимів та ін. Вони підлітають до адвоката, радісно вітають його і, піднявши на руки, несуть у рай. На папу римського ніхто не звернув уваги, чим він був дуже розчарований. Святий Петро звертається до нього:
Не сумуй, просто пап у нас тут кілька сот, а адвокати потрапляють до нас вкрай рідко.
Прийшов до Святого Петра натовп святих, пап, кардиналів і єпископів.
– Святий Петре, – скаржиться один перед іншим,– ми перебуваємо тут в таких маленьких хатинках, а там над морем в люксусових апартаментах зі склянкою коньячку лежить адвокат і двиться небесне телебачення»
– Річ у тім, мої любі, що вас тут багато, а адвокат лише один!

Адвокат з Нью – Йорка, що спеціалізується на розлученнях, помер, і встав перед Небесними Вратами. Святий Петро запитує його:
– Що ви зробили, щоб отримати привілей приєднатися до Небес?
Адвокат після роздумів відповідає:
– Тиждень тому я дав четвертак бездомним на вулиці.
Святий Петро запитує Гавриїла, щоб перевірити, чи справді це так, Гавриїл підтверджує.
– Добре, – сказав Святий Петро, – але це занадто мало, щоб піднестися на небо.
– Зачекайте хвилину, – каже адвокат, – є більше. Три роки тому я дав четвертак одній бездомній.
Святий Петро знову просить Гавриїла перевірити цей факт, і він підтверджується. Тоді Святий Петро пошепки запитав Гавриїла:
– Що ми повинні робити з цією людиною?
Гавриїл поглянув на хлопця і відповідає:
– Давайте віддамо йому півдолара і відправимо в пекло.

Як люди вмирають.
Королі – сходять з престола.
Адвокати – замовкають на віки.
Шинкарі – відходять в лоно Авраама.
Судді і прокурори – йдуть на суд Божий.
Нотарі – роблять останній заповіт.
Вірителі – віддають борг природі.
Бухгалтери – закривають книгу життя.
Кравцям – рветься нитка життя.
Годинникарям – б’є останній час.
Шевці – простягають копита.
Туристи – йдуть в долину Йосафата.
Трубач – пускає останній дух.
Лікарі і аптекарі – йдуть туди, де нема «болізни і воздиханія».
Землероби – йдуть у землю.

За що тебе нині арештували?
– Бо я дав хабаря агентові поліції.
– І так скоро пустили?
– Бо я дав хабаря комісарові поліції.

Суддя: – Як це ви посварилися ще навесні, а побилися аж в зимі?
Селянин: – Бо то, пане сендзьо, шкода літа. В зимі все є більше часу, то й посидіти в арешті можна…

Як, пане меценасе, я маю вдавати на суді що я ідіот? – питає чоловік адвоката.
– Так! Ви мусите вдавати, що ви ідіот. Так підказує здоровий розум!

Заскаржила жінка свого чоловіка до суду за побиття. Суд питає обвинуваченого:
– Як то було з тим побиттям?
– То було так, – зачинає чоловік і витирає хустинкою чоло. – Тільки я увійшов у хату, а жінка мене мітлою по голові. Тоді я її палицею по чолі. Вона мене горшком у вухо, а я її ще раз палицею по крижах. Тоді вона мене баняком, а я її палицею…
– А потім що?
– Потім ми зачали битися.

Селянин програв процес і докоряє адвокатові, що зле його боронив.
– Я маю досить розуму, – каже адвокат, – я скінчив два університети.
– Е, говоріть своє, я маю теля, що ссало дві корови, а виріс з нього звичайний віл.

Перед судом стає хабарник. Суддя пізнає, що це його шкільний товариш.
– А, доброго здоров’я, – каже суддя, – що чувати коло тебе? А що поробляють наші товариші – Василь, Степан, Яків, Іван?
– Ого, вже всі сидять, крім нас обох, – відповідає підсудний.

Адвокат боронить:
– Це правда, що обвинувачений вкрав акції. Але ж, високий суде, візьміть до уваги, що другого дня ті акції дуже впали, і мій клієнт поніс велику втрату.
Суддя до підсудного:
– За що ви розбили голову сусідові?
– Він назвав мене дурнем.
– Але ж то не так страшно.
– Для вас, пане суддя, ні, а для мене так.

Адвокат і лікар
– Яка різниця між адвокатом і лікарем?
– Чим більше адвокатів, тим довше триває процес, а чим більше лікарів, тим скорше хворий помре.

Модний шлюб

Сатирична серія «Модний шлюб» Вільяма Хогарта стала першою в Англії, що висміює звичаї вищого світу. У ній відображено історію одруження і подальшого подружнього життя сина збіднілого аристократа і дочки багатого торговця. У всіх шести картинах чітко опрацьовані фігури персонажів і ретельно продуманий інтер’єр. В ті часи модні шлюби були дуже поширені серед збіднілих аристократів, які прагнули зблизитися з багатими буржуа, це і послужило натхненням для Хогарта. У цій серії художник висміює ситуацію, в якій опинилися люди з-за аморальності суспільства, тому герої картин викликають у глядача скоріше жалість, ніж глузування. На основі серії Хогарт надалі створив серію гравюр. По-справжньому серія була оцінена лише в XX столітті. Зараз всі шість картин із циклу знаходяться в Національній галереї Лондона.


1. Шлюбний контракт. 1743-45
The Marriage Contract

«Шлюбний контракт» – перший епізод циклу, в якому показано підписання шлюбного контракту. Примітно, що подружжя не дивляться один на одного: наречений милується своїм відображенням у дзеркалі, а наречена заграє з іншим хлопцем, адвокатом по імені Сільвертонг. Батько нареченого граф Сквандер тримає в руках сувій із зображенням генеалогічного древа, а батько нареченої – шлюбний контракт. Батьки подружжя більше зацікавлені в шлюбі дітей, ніж вони самі. Завдяки шлюбу сім’я нареченого уникне фінансового краху, а сім’я нареченої купить собі зв’язки у вищому суспільстві.
На картині присутні кілька символів. Це собаки, скуті одним ланцюгом і символізують описаний шлюб і картини на стінах («Давид і Голіаф», «Мучеництво св. Лаврентія», «Вбивство Авеля», «Св. Себастьян», «Юдиф і Олоферн»), які віщують сумний кінець цього задуму.


2. Незабаром після весілля. 1743-45
Shortly After the Marriage

Другий епізод описує ранок з життя подружньої пари. Годинники на стіні показують 1:20. Дружина енергійна і радісна, з чого можна зробити висновок, що вона тільки встала, а чоловік, судячи з костюму і капелюха, всю ніч провів поза домом. З його кишені стирчить дамський чепчик, яким зацікавилася собачка, але він його навіть не помічає. Біля ніг чоловіка лежить зламана шпага. Можливо, це натяк на його імпотенцію. З кімнати виходить керуючий маєтком, що тримає в руках неоплачені рахунки і лише один оплачений. Безлад в кімнаті свідчить про свято, яке тривало недавно. На стіні висить картина, що зображає Амура серед руїн. Амур грає на волинці, але у нього немає стріл. Все це символізує невдалий шлюб.
Графиня провела вечір за грою в карти. У її ніг лежить книга Едмонда Хойла (Edmond Hoyle) про віст, а трохи далі розкидана колода карт. На відміну від чоловіка вона бадьора і потягується. Сидить вона в нежіночній позі з широко розставленими ногами. На спідниці графині видніється велика волога пляма. Напівзакритими очима вона дивиться вправо і начебто за допомогою кишенькового дзеркальця дає сигнал комусь, хто знаходиться за межами картини.
На стіні в дальній кімнаті висять три портрети апостолів і одна картина, ймовірно, настільки непристойна, що її закрили зеленої фіранкою, через яку видно лише оголена ступня.

3. Візит до шарлатана. 1743-45
The Visit to the Quack Doctor

Дія третього епізоду відбувається в кімнаті доктора-шарлатана на ім’я де ла Пілюль. Доктора відвідав віконт разом з коханкою, що стоїть праворуч від нього, яка ще дуже молода, і її матір’ю. Судячи по чорній плямі на шиї, віконт хворий венеричною хворобою. Доктор порадив віконту прийняти ртутні пігулки, що вважалися в той час способом лікування від венеричної хвороби. Мабуть, пігулки не подіяли, і тому всі присутні вимагають від доктора іншого способу лікування. Коробочки з пігулками тримають в руках доктор і дівчина, ще одна коробочка є на стільці віконта. Віконт загрозливо підняв тростину, а передбачувана мати дівчинки тримає в руках ніж.

4. Будуар графині. 1743-45
The Countess’s Morning Levee

«Будуар графині» описує ранковий туалет графині, під час якого вона приймає гостей і кокетує зі своїм коханцем – тим самим Сільвертонгом, з яким вона загравала на першій картині. Те, як привільно адвокат розташувався на канапі, говорить про його особливе становище серед гостей. Він показує графині запрошення на бал-маскарад. За спиною леді Сквандер стоїть перукар, перевіряє температуру щипців для завивки на аркуші паперу. Зліва від графині сидить її подруга, захоплена оперним співаком. Оперний співак співає під акомпанемент флейти. Їх слухають двоє джентльменів, один з них ще не вийшов зі стану сонливості і підносить до губ чашку з гарячим шоколадом, а інший робить вигляд, ніби слухає співака і намагається диригувати. За ними сидить огрядний джентльмен, який захропів з відкритим ротом. Він не витримав нудьги, що панує на цьому прийомі. Судячи по стеку, який він тримає в руках, це сільський сквайр.
З часу весілля пройшло трохи часу, художник підкреслює це за допомогою двох деталей. Дзеркало на столику і ліжко увінчані короною, а це значить, що батько чоловіка помер, і сам чоловік став графом. На спинці стільця графині висить червона стрічка з коралової соскою, натякає, що графиня стала матір’ю. Можливо, няня вже приносила дитину для ранкового поцілунку і забула соску.
Графиня, будучи дочкою торговця, що стала аристократкою, намагається копіювати ритуал «ранкового виходу короля» (фр. Lever du roi), що практикувався при французькому дворі. Він складався з «малого виходу» (petit lever), коли вищі чиновники повідомляли королю останні новини, і «великого виходу» (grand lever) – більш відкритого прийому, на якому король пив шоколад, його одягали і надягали на нього перуку. На картині показано, як леді Сквандер влаштовує щось на кшталт «великого виходу». На ній ранкове плаття, а на колінах годинник, що показує другу годину дня. Коли перукар закінчить свою роботу, графиня, ймовірно, одягне вихідне плаття і відправиться наносити візити. Про це свідчить безліч запрошень, що валяються під стільцем одного з музикантів. Деякі запрошення написані на звороті гральних карт. Тим самим художник показує, що карткові ігри були звичайним проведенням часу в оточенні графині.
Ймовірно, що повний співак, зображений в лівому нижньому кутку картини, – кастрат. Він одягнений в надмірно пишний костюм, у вусі – сережка, на всі пальці надіті кільця, шпилька краватки прикрашена діамантом, а пряжки на штанях і туфлях також інкрустовані діамантами. Худий флейтист комічно контрастує з товстим співаком, чий шовковий жилет ледь стримує його повне тіло.
На підлозі недалеко від графині лежать речі, куплені їй на аукціоні. З них ще не встигли зняти номерки. Слуга – хлопчик-африканець в індійському тюрбані показує на фігурку з оленячими рогами – символ обманутого чоловіка. Ця статуетка зображає Актеона, якого Артеміда перетворила в оленя за те, що він побачив її голою під час купання. Після цього Актеон був розірваний власними собаками. У кошику поряд зі статуеткою лежить піднос, на якому видно, як злягаються Леда і лебідь. Цей еротичний сюжет обраний Хогартом невипадково. Він натякає на заборонні задоволення і невірність у шлюбі, адже і Леда, і Зевс, що перетворився на лебедя, зраджували своїм дружинам.
У ніг адвоката художник помістив книгу, на якій можна побачити назву «Le Sopha». Це скандальний роман «Софа» французького письменника Клода Кребійона, написаний на початку 1740-х рр. і незабаром перекладений на англійську мову. У ньому розповідається про чоловіка, покараного Брахмою, що став диваном в наступному житті. Так головний герой став свідком любовних зв’язків, які відбувалися швидше не з пристрасті, а від нудьги. Книга була написана витонченою мовою, яка дозволяла розгулятися уяві, що швидко зробило її популярною.
Картина містить багато натяків на лихо, яке насувається.

5. Дуель і смерть графа. 1743-45
The Death of the Earl

Дія п’ятого епізоду розгортається в Багніо (будинок, де можна зняти кімнату). Судячи по костюмах і маскам, лежачим на підлозі, графиня і адвокат повернулися з маскараду і зняли цю кімнату, де і сталася зрада чоловікові. Граф, що стежив за ними, вторгся в кімнату і застав їх.
Було вирішено з’ясувати все за допомогою дуелі на шпагах. Під час дуелі граф отримав смертельне поранення. Його суперник втік у вікно, в кімнату вбігли господар Багніо і охоронець. У цей момент графиня стоїть на колінах і просить у чоловіка вибачення. На стіні висять картини «Суд Соломона» і портрет куртизанки.

6. Смерть графині. 1743-45.
The Suicide of the Countess

Останній епізод описує смерть графині. Прочитавши в газеті, яка валяється біля її ніг, що Сільвертонг страчений, графиня приймає смертельну отруту. До неї підносять дочку для прощання. На обличчі доньки чорне плямочка від струпа – ознака сифілісу, що дістався їй від батька, крім того вона кульгає на одну ногу. Так художник підкреслює, що потомство цієї родини навряд чи виживе. Оскільки у подружжя немає дітей чоловічої статі, титул втрачений. Батько графині знімає з її руки обручку, трохи в стороні доктор розмовляє зі слугою і звинувачує його в придбанні отрути. На стінах висять картини фламандських художників, що описують життя нижчих класів. Собака тягнеться до їжі на столі.